Крум

за мотивами однойменної п'єси Ханоха Левіна

Це оповідь про людей маленького провінційного пекла, в якому головний герой на прізвище Крум – письменник-невдаха повертається з-за кордону, де він нічого не досяг, додому, до матері. Герої вистави перебувають у “Лімбі”, де немає ні вчора, ні завтра, а є суцільне сьогодні, яке нічого не змінює.

Про виставу

Історія Крума – головного героя п'єси, що вирішена в жанрі трагікомедії, це історія не одного покоління кінця ХХ – початку ХХІ століття. Вічний конфлікт героя і життя. Пошуки себе, свого призначення і в той же час неймовірна аморфність існування, вічні очікування, що хтось за тебе вирішить проблему, зламає інерцію, набридлу сіру сталість буття, яка засмоктує людину у свою запрограмовану рутинність. Хтось виведе тебе врешті-решт із такої звичної нудної, проте в той же час звабливої зони комфорту. Інстинктивно, ці наївні, інфантильні мрійники, відчуваючи одноманітність буденності, намагаються в будь-який, навіть нестандартний спосіб прикрасити, як їм здається, своє спотворене життя, проте все одно продовжують плисти за течією, навіть не здогадуючись, що життя прожите намарно. Автори вистави на чолі із режисером-постановником Давидом Петросяном сміливо використовують яскраво театральні засоби художньої виразності, які в свою чергу сприяють поліфонічності й вишуканої образності вистави.

«Герої вистави «Крум» впевнені, що справжнє життя існує десь там далеко, головний герой мріє, що одного дня він раптово прокинеться якщо не геніальним, то видатним романістом. І це відчуття, що життя ще попереду, що його можна розпочати наново, завтра, перетворило всіх героїв п'єси на блукаючих сомнамбул, що існують у вічних сновидіннях своїх надій. Вони скоріше сприймають телевізійно-серіальне життя, вважаючи його за реальність, ніж власне, яке їм здається незрозумілим і чужорідним. Лише любов матері спроможна надати сили головному герою, спонукати його на дію, проте, на жаль, усвідомлення цього приходить надто пізно. Блудному сину немає, до кого звернутися за прощенням».

Давид Петросян

«Для мене Левін – завжди живий, він завжди зі мною – у горі, в надії і в радості. Левін – в моїх мріях, у кожному щасливому дні, коли я дізнаюся про чергову постановку його п'єси у моєму перекладі».

Мар'ян Бєленький

Ханох Левін (1943-1999) – класик ізраїльської літератури ХХ століття. Окрім драматургії, автор приділяв увагу поезії, прозі, створив ряд сценаріїв, за якими було знято фільми, плідно сполучав літературну працю із режисерською діяльністю в театрі та на телебаченні.