Вистава створена за творами майстра української
психологічної новели Василя Стефаника (1871 – 1936 рр.) Мова Стефаника
унікальна і особлива. Але, історію театральних постановок його новел не можна
назвати багатою. Мабуть тому, що його віртуозно відточені за формою,
максимально «згущені» за словом і напружені за думкою тексти вважаються не
сценічними. Але режисер-постановник і автор інсценізації Дмитро Богомазов, який
називає Стефаника одним з найулюбленіших авторів, вже вдруге звертається до
його творчості.
В основі вистави – десять новел «У корчмі»,
«Сама саміська», «Вечерня година», «Межа», «Святий вечір», «Май», «Сон»,
«Сини», «Гріх», «У нас все свято». Ці історії – гіркі чи смішні, страшні чи
добрі – не пов’язані між собою сюжетом, але по суті, розповідають про одне:
нікчемність, крихкість людини перед вічністю та її незрозумілою, що межує з
дивом, здатністю розгадувати найважливіші секрети світобудови.
У назву вистави винесений відомий латинський
вислів – «Ті, що йдуть на смерть вітають тебе» – з яким гладіатори у Давньому
Римі зверталися до імператора виходячи на поєдинок. У постановці Дмитра
Богомазова він став по суті гаслом людей, що вміють жити без страху і помирати
без розпачу, ніби звертаючись до провидіння з наївними питаннями про власне
призначення та місце на цьому земному святі. І навіть на межі вічності кинути
виклик життю і всесвіту.
У виставі звучать автентичні пісні, колядки та коломийки у супроводі скрипки, сопілки, дримби, трембіти. Музична форма стає камертоном сприйняття подій, надає дійству багатоплановості і метафоричної
образності, неподільного поєднання веселого і сумного.