Три товариші

за мотивами однойменного роману Е. М. Ремарка

У виставі дві головні сюжетні лінії – міцна чоловіча дружба між трьома приятелями: Робертом Локампом, Отто Кестером і Готфрідом Ленцом, а також історія фатального кохання Роберта і Патріції Хольман.

ОБРАТИ КВИТКИ

Про виставу

Вистава "Три товариші" - це перше звернення театру до творчості Еріха Марія Ремарка (1898-1970).

Основною темою його романів є історія «втраченого покоління», соціально-політичні проблеми, якими жила Європа між двома Світовими війнами, а прообразами героїв ставали друзі та рідні з близького оточення. Так, перша дружина письменника Юта, здоров'ям якої Ремарк опікувався ціле життя, стала прообразом героїні роману «Три товариші» - Пат.

Актуальність та гострота проблем, безкомпромісність у виборі тем та сила художнього слова письменника прирекли його на еміграцію. У 1932 році Ремарк покинув Німеччину та оселився у Швейцарії. У 1939 році переїхав до США, де у 1947 році отримав американське громадянство.

Але найболючішим фактом його біографії і, в той же час, жорстким доказом глибини осягнення та передчуття катаклізмів політичного життя Європи ХХ століття стало спалення його творів на вогнищі нацистської «інквізиції».

Сюжет роману «Три товариші» (1936), який продовжує тему «втраченого покоління», розгортається в Німеччині у 1928 році. Троє друзів, які пройшли Першу світову війну - Роберт Локамп, Отто Кестер і Ґотфрід Ленц - тримають невеличку, малоприбуткову автомайстерню. Перипетії їхнього життя, кохання Роберта до молодої Патриції Хольман, спогади, від яких не можуть отямитися головні герої, власне, всі події роману пов'язані та розгортаються на фоні економічної, політичної кризи в міжвоєнній Німеччині.

Болем за покоління, яке, пройшовши жахи Першої Світової війни, переживши світову кризу, моральне зубожіння і політичний апокаліпсис, просякнуті всі романи Ремарка. На його творах виховувалися і наші шістдесятники. Він перетворився на володаря думок цілого покоління. Саме в період «відлиги» з'явилися перші переклади Ремарка в Радянському Союзі. Ним зачитувалися, його герої спонукали до дії, виховували внутрішню свободу і вселяли віру…

Тоді ніхто навіть уявити не міг, що пройде час і ми знову віч-на-віч зустрінемося із ворогом – жорстким, нахабним й безпринципним. І знову будуть гинути кращі з кращих і постане проблема соціальної адаптації хлопців, що бачили смерть.