Трамвай "Бажання"

П'єса «Трамвай “Бажання”» (1947 р., дослівний переклад з англійської – «Трамвай на імення жага») – один із найпопулярніших творів не лише Теннесі Вільямса (1911 -1983 рр.), а й світового театру та кінематографу в цілому.

Жорстка драматична колізія, напруженість та глибина діалогів, непересічність сценічних образів, гранична відвертість прагнень та емоцій, що керують героями, зробили цей твір магнетично захоплюючим і дарували авторові Пулітцерівську премію (1948 р.), та прижиттєве визнання класиком сучасної драми ХХ століття.

Основою сюжету є долі двох сестер – Бланш та Стелли, які зростали в затишному родинному маєтку «Прекрасна мрія», гадаючи і вірячи, що благополуччя, добро, щастя і любов супроводжуватимуть їх завжди. Але життя, фатум? внесли в мрії дівчат свої корективи. Нагадавши, що щастя – це лише миттєвість. Смерть батька стала початком руйнації ідеалів. Стелла першою полишила «Прекрасну мрію», натомість перетворившись у «жрицю культу жадання» в особі свого чоловіка Стенлі Ковальського. Минуло 10 років, в домі Ковальських з'являється сестра Стелли Бланш. На її долю випало пережити всі етапи подальшої руйнації і, головне, знищення «Прекрасної мрії». На відміну від Стелли, яка знайшла свій клаптик примарного щастя у вирі всепоглинаючої сили жаги, Бланш лишилася вірною ідеалам «Прекрасної мрії». Ані втрати близьких, ані переслідування та цькування оточуючих не змогли знищити її душі, відчайдушного, можливо, й ілюзорного і наївного бажання, саме бажання, а не жаги істинної краси та любові. Проте невблаганний фатум, скерований жагою, зробив своє діло, перетворивши прекрасну мрійницю на невротичку. Для Бланш зустріч із сестрою та події, що розгортаються в родині Ковальських, стають фатальними…

Біографія Теннессі Вільямса 

Теннессі Вільямс народився в 1911 році в Колумбусі, штат Міссісіпі, де його дід був священником єпископальної церкви. Коли його батько, комівояжер, через кілька років переїхав  із сім'єю до Сент-Луїса, і він, і його сестра не змогли призвичаїтися до життя міста. Він вступив  до коледжу під час Великої Депресії, а через пару років кинув, щоб влаштуватися на  канцелярську роботу у взуттєвій компанії. Він пробув там два роки, проводячи свої вечори за написанням творів. В 1938 році він вступив до Університету Айови і закінчив свій курс, водночас  працюючи на неповний робочий день на багатьох різноманітних роботах. В 1940 році він отримав стипендію Рокфеллера за свою п'єсу "БИТВА АНГЕЛІВ", був нагороджений Пуліцерівською премією за «ТРАМВАЙ «БАЖАННЯ» в 1948 році і за "КІШКУ НА РОЗПЕЧЕНОМУ ДАХУ" в 1955 році. Інші його п'єси - «ЛІТО І ДИМ», «ТАТУЮВАННЯ У ВИГЛЯДІ ТРОЯНДИ», «КАМІНО РЕАЛЬ», «ЛЯЛЕЧКА», «СКЛЯНИЙ ЗВІРИНЕЦЬ», «ОРФЕЙ СХОДИТЬ У ПЕКЛО», «РАПТОМ МИНУЛОГО ЛІТА», «НІЧ ІГУАНИ», «СОЛОДКОГОЛОСИЙ ПТАХ ЮНОСТІ» та «П'ЄСА ДЛЯ ДВОХ ПЕРСОНАЖІВ». Теннессі Вільямс помер у 1983 році. 

Історія університету Півдня 

Університет Півдня, національний коледж вільних мистецтв та єпископська семінарія, є бенефіціаром спадщини Теннессі Вільямса, включаючи авторські права на всі його вори. Цей подарунок був зроблений як пам'ять дідові Вільямса, преподобному Вальтеру Е. Дакіну, який навчався в семінарії університету в 1895 році. Меморіальний фонд Вальтера Е. Дакіна використовується для підтримки Конференції письменників Севані, Конференції молодих письменників Севані та Школи Листів. Фонд також підтримує стипендії для студентів, які бажають продовжувати писемну творчість та стипендії, які щорічно надаються драматургам або авторам-початківцям. Серед них - Енн Петчетт, Клер Мессуд, Тоні Ерлі та Марк Річард. Центр імені Теннессі Вільямса розміщений у театральному факультеті університету, а частина фонду підтримує кафедру та її театральні постановки. Для отримання додаткової інформації відвідайте www.sewanee.edu.

Трамвай Бажання» представлено за спеціальною домовленістю з Університетом Півдня, Севані, Теннессі.