Наш клас

за мотивами пʼєси Тадеуша Слободзянека

«Наш клас» – це вистава про зв’язок між мертвими та живими, про межу між провиною та відповідальністю, про тягар історії, який несе кожен із нас. Це реквієм за тими, кого вже немає, і молитва за тих, хто досі шукає примирення з минулим.

ОБРАТИ КВИТКИ

Про виставу

Головний герой Абрам живе своє спокійне життя в Америці. Він поважний рабин, що живе в достатку та в повній вірі в Бога та людей. Та все змінюється, коли одного дня до нього приїжджає давня подруга дитинства, що приносить із собою страшну правду – правду про рідне містечко, про війну, про однокласників, які колись були дітьми, а згодом стали свідками і жертвами історії.

Ця зустріч відкриває рани, що не загоїлися навіть через десятиліття. Памʼять стає не просто спогадом, а обов’язком. Обов’язком пам’ятати, щоб не повторилося.

Автор п’єси, польський драматург Тадеуш Слободзяник, створив «Наш клас» на основі реальних подій, що відбулися в єврейському містечку Єдвабне під час Другої світової війни. Його твір, удостоєний численних міжнародних нагород, став одним із найгостріших художніх висловлювань про відповідальність людини перед історією, про співіснування жертви й ката в межах одного суспільства, одного класу, одного людського життя.

П’єса «Наш клас» давно набула статусу культової у сучасному європейському театрі. Її ставили у Варшаві, Лондоні, Нью-Йорку, Парижі, Києві – скрізь, де суспільство прагне чесно подивитися в очі минулому. Цей твір не лише про Польщу чи конкретну трагедію, а про всю Європу, про наш спільний біль і наш спільний обов’язок пам’ятати.

Постановка Національного академічного драматичного театру імені Івана Франка відкриває цей текст у новому вимірі – як глибоку розмову про людяність у часи, коли історія знову випробовує нас на здатність співчувати. Це вистава, що очищує, змушує замислитися і залишає після себе тишу, у якій звучить головне запитання: чи здатні ми винести уроки минулого?