Слуга двох панів

Комедія «Слуга двох панів» – вершина творчості італійського драматурга XVIII століття Карло Гольдоні (1707-1793). 

Вперше комедія «Слуга двох панів»  була представлена у своєму остаточному вигляді трупою Медебака влітку 1749 року в Мілані. 

Спочатку Гольдоні написав сценарій «Слуги двох панів» для імпровізованої комедії, в жанрі комедії дель арте. У такому вигляді п'єса була показана трупою Імера восени 1745 року у Венеції, і пройшла з величезним успіхом завдяки блискучій грі Антоніо Саккі, видатного італійського коміка, виконавця ролі Арлекіна, який виступав під сценічним ім'ям Труффальдіно. Ця гуманна, привітна комедія, що випромінює дотепність, дихає любов'ю до людства, дарує світло і звеличує кохання — справжня коштовність драматичного мистецтва. І я отримав багато задоволення, працюючи над втіленням «Слуги двох панів» - однієї з моїх улюблених комедій.  Глядачу вона буде представлена у класичному жанрі комедії дель арте, з живим оркестром та стилізованими костюмами XVIII століття».

 Режисер-постановник – Давид Петросян про свою прем'єру.

Дія п'єси «Слуга двох панів»  розпочинається із заручин Кларіче – дочки Панталоне та Сільвіо – сина доктора Ломбарді.  Часто-густо подібні сцени означають фінал п'єси, але у Гольдоні, визнаного майстра комедій, з їх непередбачуваністю подій та ситуацій, все навпаки. Для нього головна інтрига попереду. В цій, як і в інших п'єсах, автор відтворив справжній «дух» Венеції з її веселощами, безтурботністю вічного свята карнавалу, його театральністю, перевдяганнями та перевтіленнями. Тут вирує стихія свободи, вільнолюбство, де не існує сталих норм і канонів, де царює дотепність, вигадка, неймовірне бажання любові й добра.  Заручини перериває поява Труффальдіно, як він сам себе рекомендує – «слуги свого пана» Федеріго. Ця заява вносить дисонанс у коло присутніх, які вже перебувають у передчутті весільних приготувань.  Першим приходить до тями Панталоне, батько нареченої, який переконаний, що Федеріго помер від руки колишнього коханого його дочки Кларіче – Флоріндо. Саме тому він погодився на її шлюб із Сільвіо. Прагнучи більшого заробітку, пройдисвіт Труффальдіно, окрім Федеріго, наймається слугою ще й до Флоріндо, не знаючи, що під цим іменем, перебравшись у чоловіче вбрання, переховується Беатріче, яка розшукує свого коханого Флоріндо. Отже, ситуація патова. У готелі добродія Брігелло зібралися всі учасники цього шаленого дійства: Кларіче із своїм нареченим Сільвіо, перевдягнена Беатріче, до нестями закохана у Флоріндо і ладна на все, аби бути з ним. Як розв'язати цей вузол, об'єднати закохані серця і, головне, про себе не забути? Труффальдіно починає шалену гру. Лицедійство, азарт, гострий розум, іронія та самоіронія стають у пригоді. Облуда перестає бути облудою. Він майстерно розкручує ситуації. В цьому його природа, сенс життя. Карнавальна стихія заповнює його єство й затягує всіх у свій вир. Труффальдіно так само, як і його автор, знає й відчуває: жити, любити, боротися за своє щастя треба тут і зараз. Кожної миті, яка дарована людині. Іншого шансу вже не буде.