Макбет

Темні часи випускають у світ найстрашніших демонів людської душі.  В той час, як боротьба за ідеали гуманізму зазнає щоденної поразки, тонка мембрана людяного в людині тріщить по швах, а ненажерливий звір загарбницької безглуздої війни клацає з мороку кривавою пащекою на плоть європейських цінностей, ми звертаємося до найпохмурішого тексту Вільяма Шекспіра “Макбет”.

Щоб зрозуміти темряву - треба стати темрявою. І театр для цього слушне місце. Тому саме зараз, перебуваючи на форпості європейської цивілізації,  ми починаємо вдивлятися в безодню зла крізь призму історії знелюднення шотландського короля - узурпатора влади.  Занурення  в механіку зародження тиранії та споглядання механізмів політичних ігор, що породжують тиранів залишає багато питань до вартості та безпекової спроможності гуманістичних ідеалів - основи ціннісного ядра європейської цивілізації.  

“Макбет” це історія великої трансформації з благородного лицаря  на тирана - узурпатора влади.  Навіть найкращі люди не мають запобіжників проти руйнівного впливу влади необмеженої  буквою закону. Історія  знелюднення Макбета починається з перемоги, де славний благородний полководець під впливом навіювань демонічних сил  робить крок у незворотність. 

Чим зараз є інфернальне в житті людини?  В яких формах приходять демони і відьми  до людини цифрового суспільства? В своїй інтерпретації демонічного в житті сучасної людини  ми відмовляємося від форм запропонованих Шекспіром -  демони сучасності живуть у цифрі, у засобах масової інформації, гібридній війні. Демонічний світ  проявляє себе у маніпуляціях і тиску  через формування публічної думки у соціальних мережах, на телебаченні тощо.  

 Цифрова реальність  - глобальна. Тут нема де сховатися, неможливо уникнути агресивного бомбардування інформаційними повідомленнями приватного життя людини.  Цифрове суспільство опинилося у суцільному символічному просторі -   безперервному і всеосяжному.  Далеко не кожен хто сюди потрапляє має запобіжники проти маніпуляцій і згубних впливів атак гібридної війни - може відрізнити справжній факт від фейку, сформувати неупереджене ставлення до тих чи інших подій.  Натомість маніпуляцій тут вдосталь.  Саме тому бородаті шекспірівськи відьми-віщунки, що пророкують Макбету сходження на престол у нас  деперсоніфікуються та набувають  ознак всевидячих роботизованих сутностей.   Ці сутності  подібно до “Ока Саурона” безперервно присутні в реальності героїв та наділені необмеженою владою, впливають на вчинки та формують їх світогляд. 

Макбет Шекспіра  був людиною своєї доби, що постала за зламі язичницьких і християнських цінностей -  особистістю з сильною волею до самоствердження  будь-якою ціною, але  такою, що вже має сформоване усвідомлення неминучої розплати за скоєне зло.  Саме це розщеплення у свідомості Макбета веде його до божевілля.   

Історична реальність сьогодення так само знаходиться в епіцентрі масштабного ціннісного розлому, який виник між демократичним світом та тираніями, що підіймають голову.  Як нам, як суспільству, вистояти і увійти в новий світ після перемоги з надійними запобіжниками  проти інформаційних маніпуляцій?   Як лідеру утримувати владу не перетворюючись на тирана?   Ці та багато інших питань ми  ставимо перед собою в театрі і ширше у сподіванні  стати  більш спроможними та розбірливими та рівні суспільства.  

Сто років тому, у 1924 році,  видатний український театральний режисер-авангардист Лесь Курбас реалізує першу масштабну постановку трагедії Вільяма Шекспіра “Макбет” в театрі “Березіль”.   Сьогодні ми продовжуємо цей рух до пізнання людини політичної в театрі.

Використано переклад Бориса Тена та Юрія Корецького.