«Давно мріяв здійснити постановку «Конотопської відьми» за повістю Г. Квітки-Основ'яненка. Історія, викладена автором, на мій погляд, є достатньо актуальною, хоча і вирішена в жанрі сатиричної комедії. Тут присутні точні архетипи, з якими мені як режисерові цікаво працювати. Є бажання зберегти стиль і атмосферу твору. Повість досить відома і знана серед широкого загалу. Такою саме популярністю користувалася вистава «Конотопська відьма», (прем'єра відбулася у 1982 році) завдяки автору інсценізації Богдану Жолдаку та композитору Ігору Покладу протягом багатьох...

«Давно мріяв здійснити постановку «Конотопської відьми» за повістю Г. Квітки-Основ'яненка. Історія, викладена автором, на мій погляд, є достатньо актуальною, хоча і вирішена в жанрі сатиричної комедії. Тут присутні точні архетипи, з якими мені як режисерові цікаво працювати. Є бажання зберегти стиль і атмосферу твору. Повість досить відома і знана серед широкого загалу. Такою саме популярністю користувалася вистава «Конотопська відьма», (прем'єра відбулася у 1982 році) завдяки автору інсценізації Богдану Жолдаку та композитору Ігору Покладу протягом багатьох років з незмінним успіхом йшла на сцені театру Франка. 

Ми зробили власну версію. Для мене головною темою став вибір між двох сил – Світла і Темряви. Це у глобальному розумінні, але цей вибір може бути набагато об'ємніший і різноманітніший. У повісті присутні історія кохання і відчуття неминучої війни, адже ж одним із лейтмотивів твору є те, що до сотника постійно надходять листи-накази, аби він із своєю сотнею виступав у похід на захист держави. І ще багато різних підтем, які є суголосними із нашими проблемами: тема влади, яка випадково потрапляє не до тієї людини, а вона через лінощі та нерозуміння призначає своїм намісником ще більш невідповідну особу, яка за будь-яких обставин прагне скористатися з цієї ситуації у власних інтересах.  Автором у творі закладено чимало сенсів політичних, життєвих, духовних… Певною мірою це своєрідна казка із жахливим фіналом. Персонажі зрікаються Віри і покладаються на темні сили. А людина без Віри перестає бути Людиною, перетворюючись на пішака, який не здатен ані змінити власне життя, ані протидіяти тому, що відбувається навколо. А ще дуже цікаво і глибоко Г. Квіткою-Основ'яненком розкрита тема катаклізмів, що відбуваються в природі – посуха «відьми покрали дощі і роси». Це теж певна метафора, що, на мій погляд, асоціюється із сьогоднішніми світовими надприродними явищами: як то землетрусами, повенями, цунамі, що відбуваються у різних частинах земної кулі.

Можливо, це теж вплив втрати Віри і початок загибелі планети, і людству варто замислитися, що з усіма нами відбувається?

Після постановки «Калігули» А. Камю мені хотілося дати глядачам трохи світла. Потрібні вистави з різними настроями, які народжують різні відчуття, думки, але й у той же час провокують на роздуми. «Конотопська відьма» - бурлескна яскрава комедія, просякнута гумором, але і гумор у нас, українців, завжди дає поштовх до дії, до пошуку досконалості, в першу чергу в самому собі, в кожному із нас».

Іван Уривський, режисер