Кассандра

Споконвіку Кассандрою називають людину, яка передбачає майбутні катаклізми, але не в змозі їм протидіяти. Історія героїні античної міфології Кассандри стала основою для створення Лесею Українкою однойменної драматичної поеми (1903-1907 рр.)

Сюжет твору стрімкий та динамічний: майже 10 років триває війна, Троя в облозі. Гинуть кращі з кращих. Лише царівна Кассандра, завдяки своєму дару провидиці, що отримала його від закоханого в неї бога Аполлона, спроможна була б зупинити кровопролиття. Проте вона зневажила його прихильністю. І Аполлон люто помстився: зробив так, аби її пророцтвам ніхто не вірив, і навіть більше – щоб її вважали винною в усіх бідах та втратах, а дехто й божевільною. Люди ладні скоріше довіряти лжепророку - її братові Гелену, який присипляє їхню пильність примарними надіями, спокушає такими звичними, зрозумілими для них речами. Він як тонкий психолог має вплив на натовп. Кассандра, як писала Леся Українка, "…все провидить, вона все знає,… але пояснити аргументами вона не може… І пророчий дух не дар для неї, а кара… Не в силах вона врятувати ані коханого Долона, ані рідну Трою…"

"Поема «Кассандра» Лесі Українки є одним з найзагадковіших творів української літератури. Історія пророка, який не потрібен своєму народові, породжує багато запитань. Хто є пророком в наш час і чи приймуть його люди? Твір дуже сучасний. В еру комп'ютерних технологій дуже легко втекти до світу ілюзій. Чи здатні ми почути гірку правду? Чи потрібна нам подібна людина? Яка сама не вірить. А безвір'я не спроможне подарувати надію іншим. Знання без віри призводить до хаосу. 

Це трагедія жінки, в якої дар провидиці є найбільшим тягарем по життю.  Геніальний текст Лесі Українки. В українській класичній літературі мало хто з великих авторів настільки заглиблювався в грецьку міфологію, аби знайти там відповіді на події сучасності. Мені здається, що поетеса писала не про греків та Троянську війну, а про те, що інтелігенція її часів була надзвичайно освіченою, але лише поодинокі постаті виявляли бажання щось зробити для відродження своєї країни. «Без дії знання нічого не варті» – казала Леся Українка. У виставі немає ані конкретного часу, ані місця дії. Територія абстрактна. Тому що це було, є і буде завжди".

Режисер-постановник Давид Петросян

У своєму підході до сценічного втілення філософської поеми Лесі Українки «Кассандра», основою якої є боротьба ідей в розумінні сенсу буття Людини, її найвищого призначення, автори вистави  - режисер-постановник Давид Петросян та сценограф Данііла Колот використовують нетрадиційні образно-зорові метафори, своєрідні художньо-виражальні театральні засоби, як в рішенні простору сцени, так і в існуванні акторів. Завдяки неординарному візуально-пластичному ряду твір набуває ще більш гострішої конфліктності та трагедійності у передачі подій та ситуацій, що наближує їх до сьогодення, породжує поліфонію алюзій та асоціацій.

Історична довідка

Ім'я Лесі Українки не сходить з репертуару франківців, починаючи з перших сезонів існування театру.

1922 р. – «Лісова пісня», режисер-постановник Євген Коханенко. Мавка – Феодосія Барвінська. Лукаш – Тихон Терниченко.

1924 р.  – «Лісова пісня», режисер-постановник Євген Коханенко. Мавка – Поліна Нятко.

1925 р. – «Камінний господар», режисер-постановник Гнат Юра. Командор - Іван Мар'яненко, Дон Жуан – Віктор Петіпа, Донна Анна – Валентина Варецька.

1946 р.  – «У пущі», режисер-постановник Гнат Юра. 

1970 р. – «Кассандра», режисер-постановник Сергій Сміян. Кассандра – Юлія Ткаченко, Долон – Степан Олексенко. Гелен – Борис Ставицький.

1988 р. – «Камінний господар», режисер-постановник Сергій Данченко. Донна Анна – Жанна Калантай, Поліна Лазова. Дон Жуан – Степан Олексенко. Командор – Олександр Задніпровський, Анатолій Хостікоєв.

1993 р. – «Лісова пісня», режисер-постановник Дмитро Чирипюк. Мавка – Оксана Батько, Лукаш – Олексій Богданович, Остап Ступка.

2001 р. – «Адвокат Мартіан», режисер-постановник Олександр Мірошенко. Мартіан – Степан Олексенко.

2009 р. – «На полі крові», режисер-постановник Юрій Розстальний. Юда – Остап Ступка. Прочанин – Дмитро Рибалевський.

2011 р. – «Одержима», режисер-постановник Юрій Розстальний.  Міріам – Оксана Батько.

2019 р. – «VERBA», за мотивами драми-феєрії «Лісова пісня», режисер-постановник Сергій Маслобойщиков. Мавка – Христина Федорак. Лукаш – Олександр Бегма. Килина – Анжеліка Савченко.