Яблонська Галина
Народилася 2 січня у м. Умань Черкаської області.
 
Творчу діяльність розпочала артисткою-ученицею Проскурівського українського музично-драматичного театру у травні 1944 року. З 1944 по 1951 рр. Галина Гілярівна – артистка Кам’янець-Подільского, Могилів-Подільського, Вінницького та Дніпропетровського українських драматичних театрів.

З 1951 року Галина Гілярівна працює на кону Національного академічного драматичного театру імені Івана Франка. Галина Гілярівна Яблонська належить до когорти славних корифеїв, які працювали під орудою фундатора театру Г. П. Юри. Її дебютом на сцені театру ім. Франка стала роль Галі у «Назарі Стодолі» Т. Шевченка у постановці геніального актора, режисера Амвросія Бучми.
 
              
 
Перші ж роботи стали свідченням глибинного акторського обдарування актриси, сповнені щирістю почуттів і справжнім драматизмом. Саме образи із творів національної спадщини стали домінуючими у творчості Майстрині. Тонке відчуття драматургічного жанру, краси українського слова і особливостей національного характеру подарували глядачам образи, що увійшли в літопис надбань української культури: Маруся «Маруся Богуславка», Катря «Не судилося», Дарина «Ой не ходи, Грицю», Галя «Лиха доля» М. Старицького, Софія «Безталанна», Василина «Суєта», Маруся «Житейське море» І. Карпенка-Карого,Гелена «Кассандра» Лесі Українки, Настя «Украдене щастя», Анеля «Для домашнього вогнища», Регіна «Перехресні стежки» І. Франка, Одарка «Пророк» І. Кочерги. Кожна із цих героїнь захоплювала глядачів неординарністю натури, досконалістю акторського прочитання і втілення. Вони увібрали в себе біль, прагнення і мрії про гармонію і волю.
 
Актриса-патріот своїми ролями, своєю працею відкривала найпотаємніші, найзаповітніші бажання і прагнення кожного українця. Проте не лише героїні української спадщини прикрашали творчу палітру актриси. Серед образів, що їх створила Яблонська, чимало ролей зі світової класики та зарубіжної драматургії.

Варто пригадати Войницьку з «Дяді Вані» А. Чехова, дружину Іля з «Візиту старої дами» Ф. Дюрренматта, графиню К’яреллі, Ілону Чібор з вистави «Моя професія – синьйор з вищого світу» Д. Скарначчі, Р. Тарабузі, Леді Макдуф «Макбет» В. Шекспіра, Аделіну Тошеву «Мата Харі» Н. Йорданова. Вона завжди інша. Вона змітає поняття «амплуа». Її роботи кожного разу переконують, що над істинним талантом час не владний. І сьогодні вона - неймовірно артистична, гранично правдива, в таких діаметрально протилежних образах як Аграфена Семенівна в комедії Г. Квітки-Основ’яненка «Шельменко-денщик» та Олеся Богданівна у «Самотній леді» І. Афанасьєва.
 
У 2014 році за виконання ролі Олесі Богданівни у виставі «Самотня леді» Яблонська Галина Гілярівна стала лауреатом Мистецької премії «Київ» імені Амвросія Бучми у галузі театрального мистецтва. Творчий неспокій, неймовірна, всепоглинаюча любов до мистецтва театру та відкритість до будь-якого експерименту, які є визначальними рисами мисткині, в рік відзначення 160-річчя від дня народження геніального поета, пророка, митця, патрона театру Івана Франка здивували мистецьку громадськість та широкий загал глядачів новою неочікуваною, парадоксальною роботою Г. Г. Яблонської у виставі франківців «Таїна буття» за твором Т. Іващенко, в якій вона створила загадково пронизливий і гранично достовірний образ дружини Івана Франка Ольги Хоружинської. За цю роль актриса відзначена Дипломом Незалежного інтерактивного містичного фестивалю авторів «Німфа» в номінації «За наймістичніший дует» разом зі своїм партнером Олегом Шаварським (2017 р.).

Протягом багатьох років актрисою створені численні поетичні програми, з якими вона брала участь в концертах, творчих зустрічах, на радіо, на телебаченні. Її по праву можна назвати вишуканим пропагандистом українського Слова, Високої Поезії. Не одне десятиліття Галина Гілярівна очолює жіночу громадську організацію – вона Президент Міжнародної Ліги «Матері і сестри – молоді України», яка проводить мистецько-просвітницьку роботу серед молоді. Актриса не лише визнаний майстер художнього слова, але й прекрасний сценарист. Серед найпопулярніших сценаріїв, що їх створила майстриня, такі: «Йдемо до тебе, батько наш Тарасе», «Пам’ять Героїв Крут», «Уклін тобі, рідна Мати», «Геній і сучасність» (про долю Тараса Шевченка), «Жіночі голоси. Козача доба», які вона реалізує як режисер із студентами, із ліцеїстами КВЛ ім. Богуна.