Богдан Бенюк, відомий актор театру і кіно, народний артист України. Був депутатом ВР 7-го скликання від Всеукраїнського об'єднання "Свобода". Закінчив Київський інститут театрального мистецтва імені Карпенка-Карого. Разом з Анатолієм Хостікоєвим є засновником театральної компанії "Бенюк і Хостікоєв". Зіграв ролі у фільмах "Москаль-чарівник", "Чорна Рада", "Ліквідація", "Кандагар", "Таємничий острів", "Іван Сила" і багатьох інших. Актор Національного академічного драматичного театру імені Івана Франка. Лауреат премій імені Тараса Шевченка, "Золота пектораль", кавалер ордена "За заслуги"
Влащенко: Сьогодні у нас в студії народний артист України Богдан Бенюк.
Добрий вечір. Вам сподобалася політична діяльність?
Бенюк: Це є єство людини. Принаймні, на сьогодні люди, які живуть в Україні, поза політикою ніколи не знаходяться. Вони обов'язково відстоюють якусь позицію. З раннього дитинства я мав якесь певне уявлення світоглядне, життя, в якому я жив, атмосфера, в якій я виростав, спонукала мене до того, що я зрозумів, що я повинен захищати якісь ті пріоритети, які мені передалися з молоком мами. Я займаюся справою, яку я ніколи не називав політикою – а вона, виявляється, політика. Бо треба захищати свою і мову, і дух українства, і країну в країні.
- Де ви себе більш органічніше почуваєте – в парламенті чи в театрі?
- Я, видно, з категорії тих людей, які, коли вони приходять в якесь середовище, починають те середовище підлаштовувати під себе. Я себе абсолютно адекватно і нормально почуваю будь-де. Якщо я чую нутром, що я там абсолютно "ліва" людина, то стараюся з такої ситуації вийти, і цією справою просто не займаюся. Кожна людина, як мені здається, має безмежні внутрішні резерви. Але комплекс непрацездатності або боязні чогось робить нам якісь певні обмеження. А виявляється, коли ти робиш роботу, яка тобі подобається, то і відкривається безмежний простір.
- Ви були причетні до головних рішень партії "Свобода". Як ви вважаєте, чому "Свобода" не потрапила до парламенту? Які системні, стратегічні помилки були допущені?
- Дуже важливо правильно оцінити негативний досвід. ВО "Свобода" - це партія, яка потрапила до ВР і де треба було на ходу багато чого робити. Кадрове питання, без сумніву, -це складне питання, його треба було вирішувати, і воно вирішується по сьогоднішній день. Чистка, яка повинна відбуватися, бо всілякі люди попадають в партію, які приносять їй і позитив, і негатив. Але про це треба відкрито заявляти, що ми робимо, і не боятися цих речей. "Свобода", заходячи в наступний раз в ВР, буде мати і більше представництво своє, і буде мати більшу відповідальність, якою, на жаль, ми зараз не скористалися. Багато тих людей, які зараз при владі, в'їхали туди, в принципі, на плечах "Свободи", багато що там здобули. Але в мене є відчуття, що ми не попали в ВР не тільки черезте, що електорат нас не прийняв, що ми багато помилок зробили, як ви кажете, а ще й не прийняв нас той електорат, зверху, який керує зараз державою.
- Партія "Свобода" - одна з радикальних партій, яка мала б мати своє представництво на фронті. І окремі представники "Свободи" дійсно воювали і зараз воюють.
- "Свобода" зараз дуже потужно представлена в АТО, бо там є легіон "Свобода" - "свободівці" є в будь-якій частині військовій. Не можна збирати "Свободу" в одному легіоні, тому що є в нас сили, які хотіли би не мати цього легіону.
- Ваше персональне ставлення до мінських домовленостей? До змін в Конституції?
- Я думаю, що ті, хто бере участь в так званих мінських перемовинах, то це, якщо перевести на мову театру, вистави-одноденки, про які всі скоро забудуть і про які не будуть згадувати. Таке враження, що ті теми, які підняті в тих домовленостях, це хтось спеціально робив для того, щоб Україну в черговий раз закласти в якісь рамки – що йде війна, що вона існує, що це вже данність, визнати тих людей, які воюють проти країни, що вони громадяни, що їм дозволено буде потім виборчий процес робити і т.д. В демократичну все це площину перевести. Але ж цього не можна робити. Такі піддавки – така гра тих людей, які є сильніші на даний момент в світі. Ми розуміємо, що Україна там не на рівноправних умовах.
- А що потрібно робити, щоб об'єднати захід і схід?І чи буваєте ви особисто з гастролями чи як політик в зоні АТО?
- А чого об`єднувати захід і схід? Хіба він роз`єднаний? Є така фраза: "не той українець, в кого батьки українці, а той українець, в кого діти українці". В цьому все і закладено.
- Ви були згодні з тим, що говорила п. Фаріон? Вона ж для багатьох є одіозною фігурою.
- Звичайно, що згоден. А як може існувати українська держава, якщо ми в цій державі напівживемо? Держава складається з певних частинок, і ці частинки повинні функціонувати, а не говорити про те, що так вже історично сталося, що в нас є ще й інша частинка. А Фаріон - одіозна фігура тільки для тих одіозних фігур, хто не хоче бачити державу українською. Коли нарив цей існує, чому ми маємо його віддаляти, оцей процесс, а не сказати відразу, що якщо йдуть різні реформи, то чому реформу не робити і в цьому плані? Як може існувати мій театр Франка, коли в театрі Франка нема режиму мовного? В сусідньому театрі, російської драми, – мовний режим, а чому в мене немає мовного режиму?
- А що таке "мовний режим"?
- Це коли ми з вами спілкуємося, і людина говорить не тією мовою, якою вона спілкується в побуті, то в неї завжди відбуваються якісь казуси. Вона не може знайти слово-замінник, або гальмує, перекладає, або ще щось. Тому ми дуже відчуваємо, коли цей мовний режим або ті гальма існують в керівників нашої держави. В них гальма не тільки від того, що вони не можуть говорити українською мовою, а тому, що вони по духу є не українці. Їм байдуже, як буде розвиватися ця держава. Це дуже проста штука, яка нібито радикально звучить з моїх уст, але по-інакшому не можна.
- А ви б не приймали в театр Франка артистів, які в побуті розмовляють російською мовою?
- Справа хіба в цьому? Він в побуті може говорити, як завгодно.
- Тобто коли він переступає поріг театру, він має говорити українською мовою?
- А як же ж! Звучання мови – це глибина.
- Історично так складалося, що частина людей в цій країні розмовляла російською мовою. Наші діти вже всі вільно говорять українською мовою. Значить, сьогодні всіх тих, хто був в побуті російськомовним, треба відгородити від активного життя?
- Я говорю про людей, які керують зараз нашою державою і займаються найважливішим – духом людським. Духом людським треба займатися, виходячи з точки зору українського народу.
- А ви не допускаєте, що людина може бути патріотом, любити свою країну і розмовляти російською мовою?
- Може. Але вона рано чи пізно ким стане? Абсолютно нігілюється і пропаде. Обов'язково ці речі повинні диктуватися керівництвом держави і не боятися цього. Українці, які виїхали в Америку, в Канаду через шість поколінь – де вони?
- Чи потрібно проводити зараз театральну реформу? Є по всій Україні маса обласних музично-драматичних театрів, які на балансі держави, в яких сидить по три з половиною людини на виставах, кожного вечора.
- Є абсолютно хороші обласні драматичні театри – українські, російські. Я думаю, що проводити реформу зараз неможливо, як і нову Конституцію вводити під час війни неможливо. Реформи в театрі, в цей час, коли нема гарантії особливої відповідальності за долю кожної людини і права наші не захищені абсолютно ні в чому - про яку реформу може йтися? Тим людям, які займаються менеджментом в театрі, треба, без сумніву, міняти цей спосіб існування і придумувати ті важілі, які б допомогли глядача затягнути.
- Чому театр Франка, кращий театр країни, не може існувати за ті гроші, які він заробляє, як це роблять сотні театрів по всьому світу?
- Тому що організація системи життя театру, організація театральної справи розвивалася в нас за радянською системою, де всі колективи були обов'язково дотаційними. І тому, щоб зараз існував театр Франка, то ціни в театр Франка будуть такі, що люди, які приходять в театр, які вже ніби приросли до театру і вони його підтримують, просто не зможуть попасти в цей театр.
- Як перевести працівників театру Франка на контракт?
- Молоді актори, як тільки приходять, вже на контракті. Але на контракт не можна переводити тих людей, які віддали по 30-40 років існування в цьому театрі.
- Чи слід ставити на сцені українських театрів російську класику?
- Так в нас ставлять, бо вона зараз дуже актуально звучить.
- Чи подобається вам позиція українського Міністерства культури і, зокрема, Кириленка? Чи вважаєте ви, що він людина на своєму місці?
- Міністру культури ніколи не дають попрацювати так, щоб він щось заявив про себе.
- А хто ці люди, хто не дає?
- Керівники нашої держави, які весь час тасують Кабінет міністрів. Прийшов кабінет міністрів, який вже два роки працює, і то вони не могли втримати Онищука, який був абсолютно нормальний, на своєму місці. Прийшов В`ячеслав, але це ж ще не кінець. Я думав, чого ж Кириленко об'єднав дві посади – віце-прем'єра і міністра? Він має певні ще додаткові важелі, але міністерство не є відкритим, воно є закритим все-таки.
- У вас є питання до мене?
- Коли в театр Франка прийдете?
- Я хочу прийти, але я кожен день працюю.
- В мене ще є викладацька робота. Я випустив цього року п'ятий курс акторів, і зараз в мене другий курс в Карпенка-Карого. Це є неймовірно цікава річ, бо попадають люди молоді, які одержимі цією роботою, фантастично самовіддані, і за ними майбутнє театру. Але інститут Карпенка-Карого має борг 900 тис. гривень за світло. І ми не можемо вистави грати, не можемо в аудиторії включати світло. Кабмін мав вже давно ці борги абсолютно перекрити.
- Головне, що є молоді люди, які хочуть працювати в театрі.
Дякую вам, пане Богдане.
