Напередодні гучної прем'єри "Калігула" за твором Альбера Камю, яка відбудеться 5-6 липня в київському театрі ім. Франка, режисер вистави Іван Уривський поділився деталями про роботу над нею.
Як та чому до постановки було обрано саме цей твір?
Ця п'єса завжди здавався мені складною, політичною, розмовною, але вона приваблювала своєю історичною основою, і, звісно, хотілося попрацювати над текстами Камю. Цікаво було спробувати перекласти непросту філософію п'єси театральною мовою, тому це — своєрідний іспит для мене.
Репетиції почалися до повномасштабного вторгнення рф в Україну. Чи позначилося це на виставі?
24 лютого в нас мала бути репетиція, ми вже наближались до фінальних сцен, чекали декорації і готувалися до прогонів, але почалась війна. Репетиції припинилися і поновили ми їх десь місяць, півтора тому.
Повернулися вже іншими, було складно поновити процес, але з кожною репетицією ми розуміли, що цей текст потрібен зараз і з'являлася мотивація і сили йти далі до прем'єри. Звісно, якщо б вистава вийшла до 24 лютого, вона була б зовсім іншою.
23-го ми зіграли виставу, а наступну вже 27 квітня. Перші місяці війни дуже складно було думати про театр.
Сьогодні всі українці у той чи інший спосіб беруть участь у війні. Як творчий колектив задіяний у боротьбі з рф?
Граємо вистави для наших бійців, виїжджаємо з концертами. Є герої з нашого театру, які зараз в лавах ЗСУ, багато хто волонтерить, збирає гроші… Думаю, кожен працівник театру робить все можливе, щоб бути корисним зараз.
Чим ви надихаєтесь, працюючи над постановкою?
Надихаюсь людьми, які навколо мене. А музика завжди різна, наприклад під час репетицій “Калігули” переслухав всі альбоми гурту Tool. Під час кожної постановки виникає такий гурт, який слухаєш і розумієш по-новому. А так завжди набираю плей-лист для вистави і кожен день він у навушниках.
Постаттю Калігули цікавились різні митці в різний час. Чия інтерпретація вам найбільше до вподоби?
Калігулу можна сприймати по-різному, дивлячись на час, в якому живемо. Зараз, в наш воєнний час, тексти Камю стають занадто близькими, 10 років тому цей текст був би актуальним, але не таким болючим як зараз. Є надія, або навіть мрія, що колись “Калігула” не буде так гостро звучати.
Я не скажу що багато дивився вистав про Калігулу, більше документальних фільмів. Сама п'єса Камю є інтерпретацією і зараз вона найближча, так як ми працюємо над нею і намагаємось розшифрувати.
Яка історія про Калігулу стала ключовою для вас у роботі над постановкою?
Їх багато, наприклад коли Калігула назначив свого коня сенатором. Це легенда, але коли абсолютна влада поєднується з безумством, то в таке починаєш вірити.
Який антивоєнний твір ви вважаєте шедевром, та таким який здатний змінити ставлення людей до війни?
Я думаю такий твір ще мають написати і не один.
І. Татаренко. Marie Claire
