5 травня на великій сцені театру імені Івана Франка з епіграфом “Сергієві Данченку та Богдану Ступці присвячується” відбудеться прем'єра вистави “Пер Гюнт” у постановці Івана Уривського.
У ювілейний рік Богдана Ступки, якому б 2021-го виповнилося 80 років, Yabl спілкується з режисером-постановником Іваном Уривським і виконавцями головної ролі Пера Гюнта Остапом Ступкою та Олександром Форманчуком, аналізуючи актуальність п'єси 19 сторіччя норвежця Генріка Ібсена, наскільки варто слідувати оригіналу, про символізм, головну ідею і не тільки.
“Творити - це суд суворий,
Суд над самим собою”.
Генрік Ібсен
Коли зайшла мова про те, що Іван Уривський хотів би поставити на великій сцені театру Франка, серед інших п'єс був і «Пер Гюнт», якого він назвав майже жартома. Але виявилося, що у цієї п'єси в театрі є своя історія. Вона колись жила в цих стінах.
«Насправді ця п'єса давно зі мною, але я не наважувався за неї братися. Почалося все з любові до казок – норвезьких зокрема. Ця п'єса Ібсена дуже виділяється поміж інших, які в нього є», - говорить режисер.
Для Уривського це поки що один з найскладніших текстів, з яким він коли-небудь працював.
Дійсно, у постаті Пер Гюнта є загадка великої літератури і великих персонажів. Так само як у Гамлеті чи Королі Лір, яких важко «розгадати».
Творці вистави порівнюють Всесвіт Ібсена з Marvel чи DC: «Ця п'єса «кодована». Доторкнутися до цього автора – дуже гарний шанс і випробування, з яким ми живемо, рухаємося і розгадуємо ці норвезькі коди».
Сергій Данченко, який був художнім керівником та головним режисером театру імені Івана Франка з 1979-го до 2001-го, мав переклад п'єси Ібсена і виношував ідею спектаклю, але його щось зупиняло. Так само щось зупиняло і Богдана Ступку на цій же посаді у театрі. Він запрошував здійснити постановку Петра Фоменка, на що той відповідав, що «не доріс до цієї п'єси». Побоювався, будучи вже у поважному віці і незважаючи на достатній режисерський досвід.
Актор Остап Ступка, який грає в одному з акторських складів Пер Гюнта, коментує: «Кажуть, що цей твір треба ставити, коли вже щось розумієш. А я думаю навпаки: треба ставити, коли ти ще не все розумієш, але коли хочеш розшифровувати, пізнавати».
Шведський режисер Інгмар Бергман кілька разів за життя ставив «Пер Гюнта»: зокрема, коли йому було 39 та 73 роки. Це різні і зазвичай переломні моменти у житті, вважає Остап Ступка: «Одну з версій «Пер Гюнта» я бачив у Нью-Йорку у постановці Бергмана. Це було десь 27 років тому, пам'ятаю якісь окремі картинки. І я спеціально відклав навушники, щоб послухати як скандинави грають вживу шведською мовою».
Історія Ібсена несе в собі ідеї самовизначення і реалізації особистості. Принаймні, така офіційна і центральна версія критиків.
Остап Ступка вважає, що людина, яка перебуває у пошуку істини, як Пер Гюнт, ні перед чим не зупиниться
Режисер Іван Уривський впевнений, що це істина шукає головного персонажа, а не він – її: «За сюжетом, головний герой існує у двох реальностях. Це дуже складно, але дуже цікаво. Це у своєму роді фантастика».
Окрім Ступки, в іншому складі Пер Гюнта грає актор Олександр Форманчук. Але за задумом режисера, кожен з артистів грає свою історію, яка чіплятиме їхні потаємні струни, але публіка не повинна знати про це – вона має розгадувати.
Концепцію сценографії режисер створив разом із художником-постановником Петром Богомазовим, йдучи від міфології води: від морського царства на землю, з-під води наче реалії. У цьому є своєрідний іронічний натяк на Норвегію.
Одна з перших ідей навіть уявляла собою великий розбитий «постапокаліптичний» акваріум, в якому доживають русалки і морські коники.
Режисер Іван Уривський говорить, що зазвичай під час роботи над виставою у певний момент вона здається дуже маленькою – із «Пер Гюнтом» не так просто, бо п'єса не лише масштабна за обсягом, а й має нелінійний сюжет: Ібсен плутає читача.
Про що ж вистава? Говорячи вустами самих творців, про реалії, над якими ми задумуємося впродовж життя і дорослішання: кохання, зрада, мораль, принципи, компроміси, совість.
«Ібсен взяв найфундаментальніші питання і розклав їх, замаскувавши у казкові речі, в легенди. Як кажуть, таємні знання передавалися закодовано», - говорить Олександр Форманчук.
Іван Уривський порівнює життя протагоніста із комп'ютерною грою: «Людина біжить, стрибає і не може зупинитися, вдихнути життя. Він десь рухається, зустрічає когось, але робить висновки і «включає» філософію, коли йому вже 70 років».
«Пер Гюнт» має аж 5 дій. Тож творці її скоротили, залишивши у підсумку дві дії. Для Івана Уривського це експеримент - перша вистава з антрактом після дипломного «Дяді Вані».
«Справжній класичний матеріал дозволяє робити скорочення, виокремлювати якусь одну думку або декілька. Можна взяти тільки 4-ту дію Ібсенівського «Пер Гюнта» і зробити взагалі окрему виставу. Класичний матеріал дає поштовх фантазії, можливість зробити свою версію, сучасне бачення», - аргументує Остап Ступка.
У музичному оформленні використовуються лише відсилки до Едварда Гріга, бо найпопулярніші мелодії сюїти «спопсили» активним використанням у рекламі. Історичний екскурс: музика до вистави цього норвезького композитора згодом отримала світову популярність як самостійний музичний твір і, написана на прохання Ібсена,свого часу стала одним із факторів успіху постановки «Пер Гюнт».
Чи залишаться тролі? Тролі уособлюють внутрішній стан головного героя, будучи, так би мовити, його уявними друзями, але постановники вирішили залишити тільки їхню філософію вибору, без появи самих образів на сцені.
«Та насправді дуже страшно, коли така людина із викривленою свідомістю і хворою фантазією стає «біля керма»… Ми знаємо такі випадки в історії», - підсумовує режисер.
Олександр Форманчук сподівається, що у сцені тролів глядачі побачать наших політиків. А Остап Ступка, — що публіка виокремить близькі кожному речі, «тому що мистецтво не може відповідати на запитання, а може їх тільки ставити».
«Самим собою бути» – своєрідний девіз вистави.
Остап Ступка так характеризує образ Пер Гюнта: «Це людина з притаманними нам усіма позитивними речами і стовідсотково з усіма негативними. Зі своїми слабкостями та сильними сторонами, зі скромністю та наглістю. Людина стає старшою, у неї змінюється погляд на життя… Пер Гюнт - людина, якій притаманне все людське. Що таке багатство? Що таке слава? Це випробування. Ти залишишся людиною?»
Олександр Форманчук бачить парадокс особистості Пер Гюнта в тому, що протягом усього життя він робить після певних вчинків дуже розумні підсумки, але не робить висновків, через що наприкінці життя залишається біля розбитого корита, говорячи, що час вже стати мудрецем: «Та своєю нечистоплотною амбіцією він тільки живить власну ж гординю. Він хвороблива людина. І ця хвороба закладена з дитинства, коли тато п'яний бушував, а мати рятувалася з ним казочками. Мені здається, там все закладено. І він робить ряд вчинків і не вчиться. Що таке мудрість? Це коли знання використовується практично, коли ти не наступаєш на ті самі граблі наступного разу».
Джерела натхнення для виконавців головної ролі – самі тексти Ібсена - гострі та болючі, й надихаючі водночас.
«Дуже часто гострі дискусії у баченні матеріалу вивільняють творчу енергію», - каже Олександр Форманчук про «користь» творчих суперечок.
Іван Уривський також називає погоду одним із факторів при підготовці прем'єри: «Це різні відчуття. Коли затяжна зима була, це по-своєму впливає на процес. Коли вийде сонце – вже інший настрій. Зовнішнє теж надихає: те, що нас оточує. І те, як ідеш на репетицію, і навіть якщо хмари і тобі не дуже добре, але все одно це специфічний стан натхнення».
Остап Ступка іронізує, що «прем'єра – це той репетиційний період роботи над п'єсою, який можна показати людям за гроші».
Тож, приходьте на прем'єру і робіть свої висновки!
О. Усачева. Yabl
