У п'ятницю та суботу на франківській сцені відбувся прем'єрний показ вистави за п'єсою Генріха фон Кляйста «РОЗБИТИЙ ГЛЕК».
П'єса немолоденька, їй 210 літ, написана 1807 року. Одначе гуляти раденька на сцені Театру імені Івана Франка.
Бо ж у ОСТАПА СТУПКИ НЕДАВНО ТРАПИВСЯ ЮВІЛЕЙ, 50 літ топче він землю, траву і сценічний майданчик.
Разом з режисером Романом Мархоліа (вони вже співпрацювали у виставі «Живий труп») вирішили поставити п'єсу, яка належить до іншої театральної епохи. До речі, її колись переклав сам Іван Франко, одначе його текст втрачено. Театр скористався перекладом ЮРІЯ АНДРУХОВИЧА.
Початок ХІХ століття, голландське село Гуйзум, побіля Утрехта. Сільський СУДДЯ АДАМ (його й грає СТУПКА). Ліхт, писар (Олег Стальчук), повідомляє, що до Гуйзума їде з ревізією член суду, радник Вальтер (Олександр Задніпровський), який перевіряє суди в окрузі. Шахраюватий Адам, звісно, лякається..
Х-ха, чи не використав деякі мотиви Кляйста Гоголь? І - СУДДЯ-ШАХРАЙ, просто наш матер'яльчик, наша, сказати б, сьогоднішня жизнь, вона ж життя.
У першому акті довелось звикати до чималеньких монологів. Потому втягуєшся. Блискуча сценографія Володимира Ковальчука (багато літ співпрацював з видатним російським режисером Анатолієм Васильєвим, потому в Канаді з Григорієм Гладієм; у франківців робив "Живий труп" і т.д.).
Власне сценографія, світлова побудова сценічного "кадру" і Остап Ступка - головні принади вистави. Ювіляр прекрасно рухається, місцями це просто балет, пластична симфонія. Справжній театр, який покликує в пам'яті традиції Леся Курбаса і такого собі майданного театрального видовища.
До речі, чому би і фільм не зробити (для телебачення, скажімо) на матеріалі п'єси і вистави (?).
У фіналі вистави - тривалі овації публіки. Отже, бенефіс ОСТАПА СТУПКИ визнано успішним. І слава Богу!
С. Тримбач. Газета "День". 19.11.2017
