Україна, як і вся планета, потребує людей-миротворців – гуманних людей, коло яких приємно жити, які можуть навчити любити
У п'ятницю Національний академічний драматичний театр імені Івана Франка презентував свою нову роботу – виставу «Дорога Памела» за п'єсою лауреата Пулітцерівської премії Джона Патріка.
Глядачі побачили теплу зворушливу історію про наївну літню жінку, яка, попри сірість і убогість свого існування, бачить життя яскравим, а людей добрими. Вона любить весь світ і пробачає своїм ближнім навіть ниці вчинки.
Це перша велика роль народної артистки України Олени Хохлаткіної на франківській сцені. Кілька років тому, вона, кинувши все, переїхала до Києва з Донецька, де вже мала вдалу кар'єру та провідні ролі у Донецькому національному академічному українському музично-драматичному театрі.
Генеральний директор театру імені Франка Михайло Захаревич каже, що весь колектив дуже цінує її патріотичний вчинок і переконаний, що театру «справді пощастило з такою надзвичайною, неординарною і талановитою актрисою».
Хохлаткіна встигла вже зіграти на київській сцені декілька ролей, зокрема, у «Великих комбінаторах», і навіть взяла Київську пектораль за кращу жіночу роль другого плану у виставі «Ліс». Отже наразі в неї дебют у великій масштабній ролі й одночасно бенефіс, оскільки режисер-постановник Дмитро Чирипюк бачив у цій ролі саме її, і підбирав виставу спеціально під цю актрису.
Дмитро Чирипюк, режисер-постановник: «У моїй виставі «Великі комбінатори» у Олени була малесенька роль, але це було настільки цікаво, що я одразу закохався в цю актрису. І ось, саме на Олену Хохлаткіну я шукав головну роль, щоб був якийсь цікавий персонаж. Так і з'явилася Памела».
Сама актриса говорить, що не любить слова бенефіс, але постановкою вистави задоволена.
Олена Хохлаткіна, актриса: «Цю п'єсу ставило багато театрів і багато актрис пройшли через цю роль. Основне завдання, яке ставилося перед нами, – історія не повинна бути нудною. Ми працювали і сьогоднішня реакція глядача на прем'єру засвідчила, що, напевно, ми знаходимося на вірному шляху.
Я не дуже люблю слово бенефіс у відношенні до мене, як до актриси. Але це був бенефіс любові на сцені. Зараз у всіх складне життя – і саме такі вистави на часі. Всі ми, Україна, та й вся планета потребує не успішних чи відомих людей, а людей-миротворців, гуманних людей, коло яких приємно жити, які можуть навчити любити. Мені здається, що персонажі нашої вистави якраз і вчаться любити у Памели, звичайно, вона – головна мати-тереза».
Крім талановитої акторської гри, «Дорога Памела» має дуже приємне музичне оформлення, яке гармонійно доповнює дійство на сцені, а також цікаву роботу зі світлом, коли в залежності від освітлення, інтер'єр оселі виглядає зовсім інакше, передаючи настрій і емоційний стан персонажів.
До закулісних цікавинок також можна віднести те, що виконавець ролі Бреда Олексій Зубков є також і режисером вистави. А його сценічну кохану Глорію грає його ж дружина Тетяна Шляхова. Чирипюк зізнався, що дуже хотів співпрацювати з Олексієм та Тетяною, тому що вони, як пара, приносять дуже багато позитиву в цю виставу.
Дмитро Чирипюк, режисер-постановник: «Вони репетирують вдома, я не знаю коли вони сплять, але вони дуже багато привносять сюди. Олексій закінчив режисерський факультет і зараз він є режисером вистави, так що можна вважати, що ми співрежисери. Він дійсно дуже багато зробив для того, щоб ця прем'єра відбулася. Так само, це всіх стосується – і виконавця ролі Сола Олега Стальчука, і поліцейського Джо Назара Задніпровського. Я всім дуже вдячний за роботу».
Виставу «Дорога Памела» також можна розглядати, як історію про можливість вибору, який постійно стоїть перед всіма, і тільки від нас самих залежить – на сторону добра чи зла ми пристанемо.
Олексій Зубков, актор, режисер: «Те, що робить Памела – надзвичайно. Вона ж не примушує, вона просто любить і робить цим добро. Мій негативний персонаж каже: я не розумію, не може людина вашого віку зберігати таку наївність і віру, а вона може. Саме цим ненав'язуванням, не примусом, а відвертістю, коханням і щирістю вона змінює людей навколо і вчить їх любити».
Любов Базів. Київ. УКРІНФОРМ
