2 лютого в Національному театрі ім. І. Франка — прем'єра. П'єсу Антона Чехова «Чайка» поставив режисер Валентин Козьменко-Делінде (він також є сценографом, художником по костюмах і автором музичного оформлення вистави). Ця постановка народжувалася довго. Планувалося, що в «Чайці» зіграють три покоління славетної акторської династії, але життя внесло свої корективи (минулого літа помер Богдан Сильвестрович), і в ролі Соріна на сцену вийде чудовий актор Лесь Задніпровський, а образи Трепльова і Тригоріна зіграють Остап і Дмитро Ступки, Зарічну репетирує Анжеліка Савченко, в ролі Аркадіної виступить Людмила Смородіна... Вийшов яскравий творчий ансамбль. «День» побував на репетиції і поспілкувався з режисером, який розповів про його нову роботу.
— Ідея поставити «Чайку» належить Богданові Сильвестровичу. Він репетирував роль поміщика Петра Соріна, мріючи, щоб ця чеховська п'єса з'явилася в репертуарі Театру ім. І. Франка. Одного дня Ступка зателефонував мені і сказав: «Давайте зробимо нашу «Чайку», — згадує Валентин КОЗЬМЕНКО-ДЕЛІНДЕ. — Чехов і Франко були улюбленими письменниками Богдана Сильвестровича. Я тричі звертався до цієї п'єси класика. Першу свою «Чайку» багато років тому поставив у Київському театрі драми і комедії на лівому березі Дніпра (дякую Е. М. Митницькому, що довірив мені постановку) і її Ступка бачив, йому вона дуже сподобалася. Він навіть думав зіграти, як запрошений артист, Тригоріна або Дорна. Потім у Москві я робив антрепризу при Московському художньому театрі за участю зірок — Людмили Гурченко, Тетяни Самойлової, Михайла Глузського, Юлії Меньшової, Віри Глаголєвої, а Богдан Ступка репетирував роль Дорна, але вистава, на жаль, не народилася через організаційні питання (тоді антреприза тільки починалася, були й фінансові труднощі). А третя «Чайка» — дипломна вистава нашого спільного з Богданом Сильвестровичем курсу Національного університету театру, кіно і телебачення ім. Карпенка-Карого. Тому коли Ступка запропонував зробити «нашу «Чайку», то я сприйняв це як підсумок нашої багатолітньої творчої співпраці. До речі, ще у Львові, в Театрі ім. М. Заньковецької, він вже давно грав Трепльова — це була одна з найкращих його ролей. Тому нинішню «Чайку» ми присвячуємо пам'яті видатного актора Богдана Ступки. Знаєте, я й досі на репетиціях обертаюся в зал, дивуючись, що не бачу там Богдана Сильвестровича. Він, як художній керівник колективу, часто приходив на репетиції, уважно дивився, а потім ми обговорювали — це було делікатне спостереження майстра, інколи, по-акторськи, він щось підказував колегам. Тому нам, франківцям, дуже не вистачає його гострозорого ока, жартів, приголомшливого перевтілення, коли Ступка сам виходив на сцену...
П'єса «Чайка» — геніальна! Антон Павлович порушив дві дуже важливі для нас теми — кохання і театр. Я переконаний, що ця п'єса про нас сьогоднішніх, про те, як багато в класичний текст ми зможемо вкласти кохання, свого масштабу почуттів, філософії. А друга проблема — це наше ставлення до театру, якою мірою ми його розуміємо, як спосіб існування, як засіб спілкування з людьми, скільки віддаємо сил служінню театру своєю відданістю цьому великому мистецтву.
Сюжет розвивається довкола озера. Як говорить закоханий Дорн (Володимир Нечепоренко): «О, чаклунське озеро», як в «Сталкері» Тарковського, існуюча поза людиною якась інша енергія, яка здатна впливати на героїв. Це озеро, як окремий персонаж. Тому в сценографію я прагнув внести відчуття озера багатогранного, такого, яке постійно змінюється... У нашій виставі «беруть» участь... Лучано Паваротті та Лара Фабіан, а голоси цих чудових співаків піднімають планку постановки. У нашій «Чайці» також звучить музика Доніцетті, Россіні, Рахманінова. Всій нашій творчій команді творців вистави дуже хочеться, щоб наша робота не залишила байдужими глядачів.
Т. Поліщук. Газета "День". 31.01.2013.