В основі постановки лежить однойменний твір буковинської сучасної письменниці Віри Маковій, який у 2011 р. був відмічений у трійці фіналістів фестивалю «Тиждень актуальної п'єси».
— У моїх текстах немає ні брехні, ні фантазії, — зізналася В. МАКОВІЙ в одному з інтерв'ю. — Я намагаюся писати документальні речі. Сюжети беру з життя, і для мене головне, щоб вони були виправдані. Герої ніби «танцюють на листку» свій танець... Коли пишу, зазвичай не знаю, що буде на наступній сторінці.
Театрали можуть пригадати, що у 2014 році відбулася прем'єра «Буни» у Києво-Могилянському центрі «Пасіка» (режисер Олена Роман)... Та пройшов час і до твору Віри Маковій звернувся Д. Петросян. Спочатку його сценічне прочитання грали у Театральному інституті, а потім ті творчі «нотатки» переросли у спільний проект Театру Practicum та Центру сучасного мистецтва «Дах» — виставу за мотивом п'єси Віри Маковій «Буна», де Давид виступив не тільки як режисер-постановник, а й сценограф, художник по костюмах і автор збірної музичної концепції.
Петросян згадував, аби зануритись у матеріал, його команда театру «Практикум» місяць жила в селі, в якому, за словами акторів, час ніби зупинився. Спостерігаючи за місцевими жителями, вони записували автентичні пісні, вивчали традиції, а потім відобразити цей фольк-колорит у спектаклі, де лунає жива музика різних регіонів країни...
У ролі Буни (бабця — по-румунськи) виступила Христина Федорак (молода акторка дуже органічно грає роль старої, безжальної і одночасно набожної сільської жінки, яка багато горя у житті зазнала)... Перед глядачами постає реалістична сімейна історія, а місце дії — Закарпаття. Це пронизлива притча про прірву між поколіннями, які навіть не намагаються прислухатися одне до одного. Піднята тема безробіття, еміграції...
Режисер підкреслює, що вистава «Буна» — це данина пам'яті поколінню ХХ ст., яке пережило Голодомор, Другу світову війну, сталінські репресії. За сюжетом, Буна виховує онуку так, як вважає за потрібне, але часто її вчинки жорстокі й невиправдані. Одного разу молода дівчина вирішує виїхати за кордон, щоб розпочати нове життя. Та чи приживеться на новому місці? Що таке національна самосвідомість, традиції та культура у сучасному світі? Про це вистава Д. Петросяна, яка була відзначена на кількох престижних театральних фестивалях, а у Києві потрапити на постановку було досить складно, бо артисти грали на сцені ДСМ «Дах», а там свої плани...
І от вчора «Буна» офіційно змінила прописку і з Центру сучасного мистецтва «Дах» переїхала на Камерну сцену Національного театру ім.І. Франка. До речі, це вже третя вистава Давида Петросяна на цьому кону. Нагадаємо, на початку 2018-го він дебютував, і дуже успішно, з виставою «Земля» про братовбивство заради володіння землею (за повістю Ольги Кобилянської). Під завісу сезону представив психологічну драму «Війна» — твір сучасного шведського драматурга Ларса Нурена, який порушує питання, що робить війна з людьми, зокрема з родиною — батьком, матір'ю, двома їхніми доньками і дядьком... Треба зазначити, що, незважаючи на свій молодий вік, режисер звертається до важливих тем буття і в одному з інтерв'ю зізнався, що йому не цікаво, якщо глядача в театрі намагаються тільки розважити. «Буна» — вистава, яку обов'язково треба подивитися, бо вона змушує шукати відповіді на актуальні питання, які ставить життя.
Т. Поліщук. "День". 29.11.2018
