Тиждень у Полтаві гастролював національний академічний драматичний театр ім. Івана Франка. Сьогодні відбудеться заключна вистава – комедія на 3 дії «Моя професія – синьйор з вищого світу». Полтавці надзвичайно тепло зустрічали столичних гостей. У театрі всі дні був аншлаг, а по закінченню спектаклів акторів проводжали під гучні аплодисменти, вигуки «браво» та з квітами.
Не стала винятком і вистава «Три товариші» поставлена за знаменитим однойменним романом Еріха Марії Ремарка. У головній ролі – міністр культури України, талановитий актор, народний артист України Євген Нищук.
Власне, переповідати, що було на сцені – немає сенсу, адже ті, хто читав твір знають, що це роман про післявоєнне покоління, пошук сенсу життя після війни, духовності та любові у складний період, коли щойно закінчилася Перша світова, а вже на порозі – Друга світова. Для українського ж глядача особливо гостро помітно, як головні герої, які воювали на фронті, намагаються вижити в мирному світі, шукаючи свої ідеали та долаючи страх пережитого й побаченого. Адже нині сотні наших воїнів, повертаючись з Сходу країни, намагаються пристосуватися, влитися знову в мирне життя. Певне, серед них теж є ті, які здригаються чи ховаються під стіл від пострілів салютів, сприймаючи їх за бомбардування.
До слова, вистава тривала чотири години, але після першої дії глядацькі місця не стали порожніми. В антракті полтавці обмінювалися думками, відзначаючи надзвичайно точно передані образи головних героїв – трьох друзів: Роберта Локампа (Євген Нищук), Отто Кестера (Андрій Романій) та Готфріда Ленца (Олександр Печериця), які володіють автомайстернею, знають одне про одного чи не все та пишаються відреставрованим кадилаком Карлом, який зрештою продають за чималі гроші.
– Мала спочатку сумніви, бо все ж таки 4 години! Але постать Нищука перемогла! Перше відділення пройшло на одному диханні, я втратила відчуття часу і простору. Друге відділення було важчим, але від того не менш цікавим. Емоції мене просто переповнювали! Сподобалося, що актори всі грали на одному рівні. Бо часто йдеш на виставу, де в головній ролі відомий актор, який витягує всю виставу на собі. Тут такого не було! Просто молодці! – поділилася враженнями глядачка Аліна Сказко.
Окрім відданої дружби, звісно, є ще любов. Смертельна, палка і пристрасна, яка зароджується між Робертом та Патрицією. Пат молода, але хвора на туберкульоз. Вона знайомиться з Робертом в період ремісії, а закохавшись в нього, боїться сказати про смертельну хворобу.
Попри те, що вистава закінчується трагічно, адже смерть, все ж забирає і Пат, і Готфріда, їй не під силу подолати віддану дружбу та справжнє кохання.
По завершенню спектаклю Євген Нищук звернувся до полтавців, яким подякував за овації та теплу зустріч:
– Ми справді дуже зворушені таким теплим прийняттям, який щовечора отримують наші колеги. Це дуже цінно. Спека, літо, можна валятися десь на річці, а ви чотири години витримуєте це!
Новини Полтави.
