Така її доля...
Інсценізація Станіслава Мойсеєва за поезією Тараса Шевченка
З нагоди 200-річчя від дня народження видатного українського Поета Тараса Шевченка


Вистава «Така її доля…» певною мірою є візуалізацією балади Тараса Шевченка «У тієї Катерини…» (1848 р.). Цей твір «У тієї Катерини…» кардинально різниться із знаними творами Шевченка про трагічність жіночої долі. У більшості із них йдеться про нещасливе, сплюндроване, зраджене кохання, де героїні постають жертвами своїх почуттів.
 
Катерину ж з балади «У тієї Катерини…» скоріше можна порівняти із героїнями античних трагедій – Антигоною чи Медеєю – сильними, харизматичними, власними натурами, які заради своїх почуттів, своєї пристрасті здатні переступити межу загальноприйнятих людських цінностей, для яких мета отримання бажаного є головною рушійною силою вчинків та дій, а обставини та люди, які трапляються на шляху, — лише засіб її здобуття.
 
Сюжет балади запозичений Шевченком з народної пісні. Це історія пристрасної Катерини, на красу якої, як на мед, злітаються кращі з кращих козаки, не знаючи, що її врода та привабливість є нищівними. Бо вигадала вона одну єдину умову: віддасть себе тому, хто визволить з турецького полону її брата. І спокусилися козаки, і уклали із Катериною цю смертельну угоду…
 
Сюжетна основа балади для творців вистави – автора інсценізації, режисера-постановника Станіслава Мойсеєва та режисера з пластики Сергія Швидкого – стала поштовхом для багатопланового, детального заглиблення у сутність творчості Шевченка, спробою через неординарність образної мови вистави, якщо не відповісти, то хоча б наблизитися до вічних питань: у яких муках народжується слово, яке здатне і піднести, і вбити; що перетворює натовп у народ; заради чого людина приходить у цей світ; що робить людину людиною; і, врешті-решт, – як вберегти душу і помисли від руйнації?...