Свиридюк Євген
Народився 17 грудня.
 
Закінчив театральну студію при Волинському драматичному театрі 1962 року.
 
Працював у театрах Херсону, Одеси, Ужгорода, Вінниці.
 
В театрі імені Івана Франка працює з 1982 року.
 
Серед ролей раннього періоду творчості такі гострохарактерні образи, як: Попович у «Сорочинському ярмарку» за М. Гоголем, Дронов «Пізня любов» О. Островського, Стецько «Сватання на Гончарівці» Г. Квітки-Основ’яненка, Возний «Наталка Полтавка» І. Котляревського. Значним доробком цього часу був образ Тараса Шевченка у виставі «Мати-наймичка» за Т. Шевченком в Ужгородському музично-драматичному театрі.

Його дебютом на уславленій сцені франківців стала роль Биковського у виставі «Павлінка» Я. Купала. Він активно увійшов до репертуару театру, заявивши про себе як про своєрідного характерного актора, що органічно вміє поєднати яскраву театральну зовнішню форму із життєвою правдою існування персонажів. Такими стали його роботи над образами Учителя «Візит старої дами» Ф. Дюрренматта, Шельменка з п’єси «Шельменко-денщик» Г. Квітки-Основ’яненка, Інспектора Мітча «Соло для годинника з передзвоном» О. Заградника, Дульського, Трохима «Мартин Боруля» І. Карпенка-Карого, Дідуся «Моя професія - синьйор з вищого світу» Д. Скарначчі, Р. Тарабузі, Галантерейника «Приборкання норовливої» В. Шекспіра, Трифона Борисовича «Брати Карамазови» за Ф. Достоєвським, Недобровського «Божественна самотність» О. Денисенка, Анагності «Грек Зорба» Н. Казантзакіса.

Досвід, вишуканий смак, гранична правда і відчуття глибини національної гідності, що притаманні акторові, дали можливість створити такі різні неординарні образи в останніх прем’єрах театру, як: Ліхтаренко «Хазяїн» І. Карпенка-Карого та Сімон у виставі «Скупий, або школа брехні» Ж.-Б. Мольєра.

Євген Свиридюк відноситься до славної когорти акторів, яка вміє відчути час, минуле і прийдешнє національної культури, і заражає своєю вірою в духовне відродження нації численних глядачів.