Стальчук Олег
Народився 2 березня.
 
Закінчив Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені І. К. Карпенка-Карого 1991 року. З 1991 року працює в Національному театрі імені Івана Франка.
 
В кожній роботі Олега Стальчука присутній високий професійний рівень, тонке відчуття жанру, вміння створити неординарний, парадоксальний, високохудожній людський характер, який надовго западає в пам'ять. Серед ролей, що їх створив актор цілий ряд образів пов'язаних з українською класичною драматургією: Олекса ("Зимовий вечір" М. Старицького), Андре ("Патетична соната" М. Куліша), Мазепа ("Гетьман Дорошенко" Л. Старицької-Черняхівської), Антон Квітка ("Талан" М. Старицького).
 
Ці ролі були і прекрасною акторською школою, і в той же час відкрили для українського театру актора глибокої внутрішньої напруги із сильним драматичним темпераментом, здатним творити рельєфні, масштабні особистості.
 
Такими стали ролі, що їх створив актор у виставах світового класичного репертуару: Сольоний ("Три сестри" А. Чехова), Дмитро Карамазов ("Брати Карамазови" Ф. Достоєвського). Здавалося, що ці ролі написані авторами саме для нього, настільки переконливим був Олег Стальчук у цих виставах.
 
Актор ніколи не зупиняється на знайденому. Він органічний у комедійному, фарсовому й бурлескному жанрах, про що свідчать його роботи у виставах: "Брате Чичиков" за М. Гоголем (Ноздрьов), "Тартюф" Мольєра (Клеант), "Ех, мушкетери, мушкетери" Є. Евтушенка, Ю. Шевченка (Д'Артаньян), "Буря" В. Шекспіра (Калібан). Високою нотою трагічності позначений образ Барана з вистави "Перехресні стежки" за І. Франком, вишукано-саркастичний Геній у "Живому трупі" Л. Толстого, віртуоз-авантюрист Феноген у "Хазяїні" І. Карпенка-Карого. Ці ролі стали свідченням непересічної майстерності актора, який здатен працювати в будь-якому жанрі.
 
Кожен із образів актора позначений великою духовною роботою актора, артистизмом, демократизмом і граничною щирістю. Саме з цих ознак і складається національне мистецтво.