Міхіна Тетяна
Народилася 4 березня у м. Маріуполь Донецької області.
 
2000 року закінчила Харківський державний інститут мистецтв імені І. П. Котляревського. З того ж року працює у Національному театрі імені Івана Франка.
 
Дебютною роллю Тетяни Міхіної була Русалка в драмі «Божественна самотність» О. Денисенка. Ця по суті пластична, позбавлена тексту партія була прожита артисткою у лірико-драматичному ключі, в якому вирішувалася вистава в цілому. Мистецтво насиченого почуттями мовчання одного із найважчих сценічних завдань виявляла артистка як учасниця Хору у постановці видатного грузинського режисера Роберта Стуруа «Цар Едіп» Софокла.
 
Наступні ролі з розряду головних дали всі підстави вважати Тетяну Міхіну талановитою актрисою, що володіє спектром яскравих сценічних засобів у різних драматичних жанрах. Граючи Марію Антонівну  у «Ревізорі» М. Гоголя, виконавиця блискуче підтримувала стиль сценічного гротеску. Надалі її талант розвивався в роботі над ролями: Катарини «Приборкання норовливої» В. Шекспіра, Наталки у виставі «Наталка Полтавка» І. Котляревського, Едіт Піаф у виставі «Едіт Піаф. Життя в кредит» Ю. Рибчинського. Із кожним образом актриса все глибше відкривала незнані грані свого творчого діапазону.
 
Сьогоднішній репертуар Тетяни Міхіної відходить від штампів і трафаретів. Актриса створює абсолютно діаметральні за стилем и жанром образи у виставах: «Morituri te salutant» В. Стефаника, Пані Диндальська у виставі «Дами і гусари» О. Фредро, Еллочка у спектаклі «Великі комбінатори» за романом Ільфа та Петрова,  Валерія у виставі «Моя професія – синьйор з вищого світу» Д. Скарначчі, Р. Тарабузі, Уліта з «Лісу» О. Островського.
 
В одній із останніх вистав театру «Живий труп» О. Толстого за задумом режисера Тетяна Міхіна створює два образи: Лізу і Машу - двох жінок, два характери, два світогляди. І цим актриса ще раз доводить, що навіть за невеликий проміжок сценічного часу в один вечір вона спроможна прожити декілька життів.