Станкевич Станiслав

Народився 2 серпня  в м. Дніпропетровську.

 

Свою творчу діяльність Станіслав Іванович Станкевич розпочав на сцені Дніпропетровського українського музично-драматичного театру ім. Т. Шевченка у 1948 році після закінчення Дніпропетровського державного театрального училища. За роки роботи з 1948 по 1964 рік актор створив понад 50 ролей у найрізноманітніших жанрах вітчизняної та світової класики.

 

З 1964 року Станіслав Іванович Станкевич працює у Національному академічному драматичному театрі імені Івана Франка.

 

За майже 60 років служіння франківській сцені Станіслав Іванович Станкевич став не просто популярним актором, а справжнім Майстром, із яким полюбляють працювати режисери різних мистецьких шкіл. В його творчому доробку ролі, що увійшли до літопису національного мистецтва: Ангарович «Для домашнього вогнища» Івана Франка, Серебряков «Дядя Ваня» Антона Чехова, Антоніо Террачині «Пам’ять серця» Олександра Корнійчука, Бургомістр «Візит старої дами» Ф. Дюрренматта і багато інших, які кожного разу знайомили глядачів із непересічністю його неординарного таланту, який завжди був непередбачуваним і саме цим захоплював серця численних прихильників.

 

Станіслав Іванович Станкевич має щасливу акторську долю, з роками його майстерність набуває нових і нових рис. Лише за останні роки Майстром створені вишукані у своїй артистичності образи: Ферапонта у «Трьох сестрах» Антона Чехова, Вінченцьйо у «Приборканні норовливої» Уільяма Шекспіра, Плюшкіна «Брате Чічіком» за М. Гоголем, Усая «Житейське море» І. Карпенка-Карого, Міусова «Брати Карамазови» за Ф. Достоєвським, Плейтуса у виставі «Мама, або несмачний витвір на дві дії з епілогом» Станіслава Віткевича, Пастуха Лая у «Царі Едіпі» Софокла. Особливою для актора стала робота над роллю Франтішика Абеля з вистави «Соло для годинника з передзвоном» Освальда Заградника, що перетворилася на бенефіс. Його герой мріяв про досконалість і гармонію Буття, прагнув з’єднати минуле з майбутнім, свято вірячи, що людська порядність і духовна чистота – вічні категорії, які існують поза часом і простором. І це була не лише театральна ілюзія, це кредо, з яким актор кожного разу виходить до глядної зали, даруючи щедрість своєї душі, своє розуміння існування в цьому складному прагматичному світі. Беззаперечним підтвердженням непересічності таланту актора є його роль Тихона у виставі театру «Великі комбінатори» за мотивами роману Ільфа та Петрова.