Під тиху гуцульську пісню розсувається завіса. Важко нависає над хатою Задорожних засніжений дах. Ліворуч світиться вогонь у печі з мальованої кахлі, створюючи спокійний теплий затишок. Анна із сусідкою Настею стоять біля печі. А по всій хаті сидить молодь — вечорниці. Та вже напрацювалися, натанцювалися і тепер зайняті хто чим. Хлопці вишивають і щось витинають зі шкіри, дівчата плетуть, всі тихо співають. Та ось жінки-господині подали миски з варениками. Ох і налітала на них молодь!. А...
Під тиху гуцульську пісню розсувається завіса. Важко нависає над хатою Задорожних засніжений дах. Ліворуч світиться вогонь у печі з мальованої кахлі, створюючи спокійний теплий затишок. Анна із сусідкою Настею стоять біля печі. А по всій хаті сидить молодь — вечорниці. Та вже напрацювалися, натанцювалися і тепер зайняті хто чим. Хлопці вишивають і щось витинають зі шкіри, дівчата плетуть, всі тихо співають. Та ось жінки-господині подали миски з варениками. Ох і налітала на них молодь!. А тоді юрбою весело висипалися в двері, чемно прощаючись на ходу із хазяйкою… Так починалася на кону франківців історія кохання Миколи Задорожнього, Анни та Михайла Гурмана.
Вистава «Украдене щастя» по праву вважається візитівкою театру Франка: дуже довго, майже тридцять років, трималася вона в репертуарі франківців.
