Перша постановка п'єси "Три сестри" Антона Чехова на франківській сцені.
"Думки критичного загалу стосовно вистави розділилися на дві кількісно нерівноцінні частини. Одна — більша, категорично не погоджуючись із задумом А. Жолдака, спектакль не сприйняла: «Що таке справжній театр, чеховська атмосфера, туга за кращим життям, стає ясним не за три години, а за три хвилини», — писав зосібно І. Сухих і додавав: «Якби Жолдак поставив «Офіцерів», «Випадковий вальс» або ж телефонну книгу, здивувань було б менше». Друга...
Перша постановка п'єси "Три сестри" Антона Чехова на франківській сцені.
"Думки критичного загалу стосовно вистави розділилися на дві кількісно нерівноцінні частини. Одна — більша, категорично не погоджуючись із задумом А. Жолдака, спектакль не сприйняла: «Що таке справжній театр, чеховська атмосфера, туга за кращим життям, стає ясним не за три години, а за три хвилини», — писав зосібно І. Сухих і додавав: «Якби Жолдак поставив «Офіцерів», «Випадковий вальс» або ж телефонну книгу, здивувань було б менше». Друга — значно менша — поставилася до «франківських» «Трьох сестер» як до мистецького артефакту, старанно умотивовуючи при цьому підхід режисера до чеховської історії. Мабуть, найбільше аргументів на його користь виклала Н. Корнієнко у монографічному дослідженні «Український театр у переддень третього тисячоліття». Театрознавець не лише визнала спектакль А. Жолдака одним з яскравих прикладів застосування у сучасному театрі методики «трансформації фундаментальних складових класичного тексту», поставила «франківські» «Три сестри» у контекст інших радикальних переінакшень цього чеховського твору (були зазначені вистави Е. Некрошюса та С. Хольма, дивно, але не згадувався «таганський» спектакль, а ще до цього списку можна було б додати приклади вистав радянського театру 1970-х — початку 1980-х рр., зокрема ті, що їх навів В. Берьозкін у праці «Художник в театре Чехова»), а й обумовила вкрай деструктивний підхід режисера до класичного тексту об'єктивно-історичними обставинами..."
М. Гринишина
