Понад століття трагедія йшла на сценах українських театрів російською мовою і тільки в 1959 році була поставлена українською в Київському театрі ім. І. Франка Володимиром Оглобліним з Мар'яном Крушельницьким у ролі Ліра. «Образ, створений М. Крушельницьким, був по-своєму оригінальним, – писала шекспірознавець І. Ваніна. – Але, можливо, це був ще не зовсім шекспірівський образ… Ми бачили перш за все трагедію нещасного батька, скривдженого своїми дочками, а не трагедію людини, що усвідомила неосяжність світового зла…» Тридцять...
Понад століття трагедія йшла на сценах українських театрів російською мовою і тільки в 1959 році була поставлена українською в Київському театрі ім. І. Франка Володимиром Оглобліним з Мар'яном Крушельницьким у ролі Ліра. «Образ, створений М. Крушельницьким, був по-своєму оригінальним, – писала шекспірознавець І. Ваніна. – Але, можливо, це був ще не зовсім шекспірівський образ… Ми бачили перш за все трагедію нещасного батька, скривдженого своїми дочками, а не трагедію людини, що усвідомила неосяжність світового зла…» Тридцять років потому Ростислав Коломієць звернув увагу на інші моменти виконання ролі видатним франківцем: «Крушельницький грав короля-блазня. Він був гротесково-кумедним… І по-справжньому страшним – погляд-вирок, жест-наказ, звіриний рик, що змушував здригатись… “Король Лір” у постановці Оглобліна й сценографії Меллера, може, й виглядав важкуватим, не в усіх компонентах – досконалим, не всі актори підносилися до рівня філософського задуму, проте незаперечними були досягнення Крушельницького–Ліра, Мілютенка–Блазня, Кусенко–Регани». До речі, незадовго до своєї смерті Ольга Кусенко приходила на останню репетицію Данченкового «Короля Ліра» й у розмові з артисткою Любовʼю Богдан, яка виконувала в ньому роль Регани, згадувала, що режисер бачив Регану підступною «лагідною кішечкою», яка потім стає «страшнішою за Гонерілью».
із книги Володимира Мельниченка «Богдан Ступка. Біографія»
