«Річард ІІІ» Уїльяма Шекспіра – одна із тих п'єс, яка протягом багатьох століть не перестає захоплювати глядачів, режисерів, акторів цілого світу.

Сценічну версію, що її представляє сьогодні театр, здійснив режисер-постановник Автанділ Варсімашвілі, знаний грузинський режисер театру та кіно, художній керівник Тбіліського державного академічного російського драматичного театру імені О. Грибоєдова. Він же є автором музичного оформлення. Художник-сценограф та художник по костюмах Міроні Швелідзе. Для прихильників театру нагадаємо, що у 2003 році митець разом із Робертом Стуруа здійснив на сцені театру постановку «Цар Едіп» Софокла.

- З режисером Автанділом Варсімашвілі ми знайомі давно, ще з часів "Молодого театру" і я давно запрошував до нас, - зізнається художній керівник Національного театру імені Франка Станіслав Мойсеєв. - Якось в Тбілісі ми пили каву і ділилися творчими планами: я розповів, що хочу поставити "Річарда ІІІ" і Автанділ виявив бажання це зробити. Для акторів театру дуже корисно попрацювати в іншій естетиці.

Для авторів вистави однією із головних тем стало прискіпливе дослідження сутності небезпечних і незбагненних лабіринтів психології самотньої, приниженої як природою, так і оточуючими людини. Діалектика перетворення страждання на злочинства й тиранію. Каліцтво Річарда, як це не парадоксально, в інтерпретації режисера дарує йому внутрішню свободу та химерне відчуття влади над людьми. Річард-самітник, позбавлений реальних почуттів, як вправний режисер-лялькар та віртуоз-актор, починає «забавки», які породжує його хворий мозок. Азарт гри призводить до шаленства, «Річард любить Річарда…», за яким безодня.

- Для мене ідея цього твору звучить так: люди, будьте уважні, тирани часто виникають з нікчемних людей, їх треба вчасно помітити і зупинити, не допустити до влади, - зауважив режисер Автанділ Варсімашвілі.

У виставі задіяний зірковий склад акторів. Річарда ІІІ втілив народний артист України Богдан Бенюк.

ІСТОРИЧНА ДОВІДКА:

Постановка п'єс Уїльяма Шекспіра на сцені театру

1927 рік – «Сон літньої ночі», режисер Г. Юра, художник В. Комардьонков, композитор Н. Пруслін, хореограф Є. Вігільов.
1949 рік – «Дванадцята ніч», режисер Ш. Варшавер, художник М. Уманський, композитор В. Рождественський, хореограф Б. Таїров
1959 рік – «Король Лір», режисер В. Оглоблін, художник В. Меллєр, художник по костюмах – І. Майєр, композитор П. Майборода
1978 рік – «Макбет», режисер С. Сміян, художник І. Сумбаташвілі, художник по костюмах К. Гаккебуш, композитор І. Шамо
1980 рік – «Сон літньої ночі», режисура та сценографія В. Козьменка-Делінде, тренер з акробатики та стрибків на батуті – В. Оцупок, музичне оформлення – В. Лукіна
1996 рік – «Приборкання норовливої», режисер С. Данченко, художник А. Александрович-Дочевський, композитор С. Бедусенко
1997 рік –«Король Лір», режисер С. Данченко, художник А. Александрович-Дочевський, художник по костюмах Т. Соловйова
2001 рік – «Отелло», художня концепція  - А. Хостікоєв, режисер В. Малахов, художник – А. Лобанов, художники по костюмах О. Богатирьова, Т. Соловйова, композитор І. Небесний
2005 рік – «Ромео і Джульєтта», режисура та сценографія В. Козьменка-Делінде, музичне оформлення О. Логінова
2010 рік – «Буря», режисер, сценограф та  музичне оформлення – С. Маслобойщиков, художник по костюмах Н. Рудюк

М. Катаєва. Вечірній Київ. 09.04.2016.