Сусанна Карпенко, головна хормейстерка Національного театру імені Івана Франка про драйвовий музично-патріотичний експеримент столичних митців. 

Шукаючи нові формати спілкування з глядачами, навіть під час повномасштабної російсько-української війни Театр імені Івана Франка не лише презентує вистави зі свого різноманітного репертуару, а й займається творчими пошуками, зокрема, демонструє концертні програми, серед яких першою була – «Музи не мовчать»…

Нещодавно в афіші франківців з'явився проєкт «Файний Франко Ф'южн», котрий можна назвати мистецькими «вітамінами», після «вживання» яких драйвовий настрій глядачам забезпечено. На Камерній сцені франківців народжується імпульс шаленої енергетики, що має психотерапевтичне дійство та заряджає позитивом. Хоча під час концерту у глядачів інколи навертаються сльози, вони висихають від ритмів музикантів-віртуозів і голосів акторів, які причаровують…

У програмі лунають українські й кримськотатарські традиційні старовинні наспіви, авторські композиції на основі фольклорного мелосу Сергія Гданського, Олександра Кохановського, Сусанни Карпенко, Станіслава Мороза, джазові імпровізації на теми українських народних пісень.

Проєкт «Файний Франко Ф'южн» продовжує лінію мистецьких пошуків театру, який по праву має високе звання Першої сцени України.

Дійові особи та виконавці

Співають артисти: Ксенія Баша, Іван Залуський, Віра Зінєвіч, Сусанна Карпенко, Тетяна Міхіна, Олександр Форманчук, Мальвіна Хачатрян, Дмитро Чернов, Роман Ясіновський та Анна Руденко.

Грають музиканти: Катерина Гданська, Сергій Гданський, Анна Дацька, Олександр Казіміров, Данило Колокольніков, Андрій Коляда, Михайло Мищій, Михайло Омельченко, Іван Пташник, Володимир Сінчук і Міла Степанова.

Про мистецькі пошуки та знахідки, представлені в імпрезі «Файний Франко Ф'южн», розповіла головна хормейстерка Національного театру імені Івана Франка й учасниця цього прєкту Сусанна КАРПЕНКО.

Мікс: фолк, джаз і рок

– Пані Сусанно, розкажіть, що вас надихнуло на створення етноджазового проєкту «Файний Франко Ф'южн»? Як підбирали твори?

– Імпреза стала творчим продовженням музично-патріотичного проєкту «Пісні Незламних», який був презентований у кінці травня 2022 року на YouTube-каналі Національного театру імені Івана Франка. Тоді актори виконували свої авторські пісні, написані у період повномасштабної російсько-української війни, а також пісні, що дійшли до нас ще з часів українського визвольного руху.

Музичні проєкти ми почали реалізовувати в новому форматі, бо у перші місяці війни театри не мали можливості нормально працювати через те, що чимало акторів були змушені виїхати з Києва і їх розкидало по містах не лише України, а й за кордоном. Ми вирішили, що митці, попри війну, не повинні мовчати, і запропонували створити музичну проєкцію. Записали кілька роликів, виставили їх на YouTube. Попрацювали з піснями, які актори-франківці самі написали. Зокрема, то були авторські композиції Михайла Кукуюка, Михайла Матюхіна, Катерини Артеменко. Лунали й народні пісні періоду українських визвольних змагань.

До речі, деякі з таких пісень свого часу нам вдалося записати разом із колективом «Божичі» на Заході України у рамках експедиції «Стежками УПА»… Це й стрілецькі, повстанські, солдатські, козацькі пісні. Нагадаю, мелодії деяких українських пісень були нахабно привласнені радянською владою та видані за видатний доробок Спілки композиторів СРСР. Тобто репертуарний спектр проєкту – розмаїтий: від давніх зразків до авторських композицій наших сучасників.

Перша спроба виявилась вдалою, і це надихнуло продовжувати наші творчі експерименти. З «Пісень Незламних» народився концерт, який сподобався глядачам. Дирекція нашого театру запропонувала продовжувати працювати в цьому напрямку …

Спочатку ми хотіли зробити суто фольклорний концерт. Але я порадилась із колегою, головним диригентом Театру імені Івана Франка Олександром Кохановським, і ми подумали, що коли франківці почнуть працювати без обмежень, то було б класно сформувати ще й джазову програму.

«Файний Франко Ф'южн» став наступним нашим проєктом, у якому ми об‘єднали зусилля й створили мікс: фолк, джаз і рок. Усе народжувалося поступово і реалізовувалось по можливості. Ми включили твори, які так чи інакше пов‘язані з війною – солдатські та рекрутські пісні, які не тільки оплакують, а й надихають жити. Ідея полягала в тому, аби представити не лише українські, а й кримськотатарські пісні.

Пару років тому ми з громадською кримськотатарською організацією «Алєм» зробили спільний проєкт, у якому брали участь 5 акторів-франківців і 5 кримськотатарських співаків, зокрема й Джамала… Я виконувала запальну кримськотатарську народну пісню «Eki çeşme», що в перекладі означає «Два джерела» та розповідає про теплі стосунки в молодій родині.

До слова, пісня була записана учасниками ансамблю «Божичі» під час етнографічної експедиції від Васпіє-апчє Баубєкової, 1936 року народження, уродженки Роздольненського району Автономної Республіки Крим. Нагадаю, відеоролик створено у рамках проєкту «Емєль» за підтримки Українського культурного фонду (керівник проєкту – Есма Аджієва). Той матеріал ми завели до «Файного Франка Ф'южн».

Я давно співаю кримськотатарські пісні, а колегам співати іншою мовою доволі складно, тому дехто ще підглядає текст на концертах.

Програма вийшла розмаїтою і гармонічно поєднала український фольклор і кримськотатарські пісні – різні частини культури нашої країни. Репертуар сформувався на контрастних відчуттях. До програми увійшли твори, де є і мої аранжування та авторські композиції на основі фольклору, причому для невеликого складу виконавців (акторів і музикантів), адаптовані до можливостей, які є у нашому театрі. Загалом у проєкті «Файний Франко Ф'южн» лунають десь шість моїх композицій, авторські твори Олександра Кохановського, автентика без обробок, плюс джазові імпрези саксофоніста Сергія Гданського та електрогітариста Станіслава Мороза.

– «Файний Франко Ф'южн» показують на Камерній сцені лише раз на місяць? Крайній раз артисти проводжали зиму. Твори, які виконуються змінюються на концертах?

– Коли ми готували проєкт, то я відчувала, що це буде не просто концерт зі сталою програмою. Виникла думка, щоб «Файний Франко Ф'южн» став творчим простором, який має базові композиції, а також місця, де можна варіювати твори в залежності від контексту. Тобто програма динамічна, нагадує «конструктор» і до номерів можна щось додавати, забирати, імпровізувати. Наприклад, на Різдво виконували колядки, а нині вже їх прибрали й додали пісню про те, що скоро прийде весна.

Маю ідею, аби на наступних концертах був ще сюрприз для глядачів, і планую запросити виступити когось із наших співочих корифеїв із сольним номером у проєкті. Також можна залучати до участі у «Файному Франко Ф'южн» відомих музикантів.

«Працюємо контактно, але нам дуже комфортно виступати разом»

– Трупа франківців – універсальна! Драматичні актори мають чудові вокальні дані. Як ви відбирали виконавців? Чому саме 10 артистів співають? Адже ви могли б представити на сцені навіть хор… На першому проєкті виступав актор Акмал Гурєзов, а на крайньому «Файний Франко Ф'южн» його вже не було. Відбувається ротація учасників?

– За моїм задумом у цьому проєкті мали брати участь уже згуртовані артисти. Вважаю, що склад із 10-ти співаків – норм, а більше – то буде вже зайве навантаження для Камерної сцени. Навіть 10 співаків на цьому майданчику плюс дві групи музикантів – і ми ледве розмістилися…

Працюємо контактно, але нам дуже комфортно виступати разом. Мені подобається поєднання джазу, рок-гурту, камерного ансамблю й нас, вокалістів. 10 співаків дають хороший вокальний баланс: 4 чоловічих голоси і 6 жіночих. У програмі є соло, дуети, ми також співаємо всі одночасно, – різні форми надають імпрезі драйвовості.

Половина учасників «Файний Франко Ф'южн» – артисти, з якими ми граємо у виставі «Morituri te salutant» (інсценізація Дмитра Богомазова за новелами Василя Стефаника). Я дуже люблю цю постановку, що об'єднала наші творчі та людські стосунки, і ми вже багато років працюємо разом у фольклорній стилістиці. Артисти її добре відчувають і розуміють. Це Олександр Форманчук, Іван Зулуський, Ксенія Баша, Тетяна Міхіна, долучився до нас Роман Ясіновський. А нині у проєкті з'явилася ще й універсальна співачка Анна Руденко.

У програмі представлено музику етно, бароко, джаз-бенд, але існує люфт для ротації акторів, бо митці інколи зайняті в інших виставах, на зйомках серіалів, фільмів. Моя задача, як головного хормейстера театру, – вокально розвивати артистів трупи. Ми багато займаємося, я допомагаю їм розкрити свій вокальний потенціал. Мені важливо, щоб митці, які мають вокальні задатки, реалізували цей творчий дар.

Зараз у нас працює багато молоді, і я стараюсь залучати її до музично-вокальних проєктів. «Файний Франко Ф'южн» – це майданчик для творчості, де артисти можуть проявити талант як співаки, а не лише драматичні актори.

– Усі музиканти проєкту суперові! Поєднання рок-, фолк- і камерних музикантів дає чудовий результат. Глядачі дуже тепло сприймають ваш проєкт. Можливо він уже доріс до Головної сцени й показу на гастролях?

– Дійсно, музиканти в нашому театрі – профі! Проєкт «Файний Франко Ф'южн» вельми органічно вписався у камерний формат. Публіка й справді захоплено слухає всі концерти. Що ж стосується Головної сцени, то це повинно вирішувати керівництво.

Нас підтримує Посольство Швейцарської Конфедерації в Україні, яке подарувало нам чотири мікрофони, а також пообіцяло допомогти організувати гастролі «Файного Франко Ф'южн» по нашій країні. Якщо воєнна ситуація дозволить, то ми плануємо презентувати творчий проєкт десь раз на місяць. Це дозволить нам додатково творчо удосконалюватись.

Я сподіваюсь, що, завдяки контрастності, ці концерти змінюватимуться на краще. Судячи з відгуків глядачів, цікавість до такої програми є великою, і ми з часом «доростемо» й до Головної сцени Театру імені Івана Франка…

Наступний концерт відбудеться 17 березня на Камерній сцені. Режисер-постановник імпрези «Файний Франко Ф'южн» – Давид Петросян, головний хормейстер – Сусанна Карпенко, головний диригент – Олександр Кохановський, відеоінженер – Олександр Рожков, звукорежисери – Олександр Кришталь і Павло Наталушко, художник зі світла – Андрій Кононенко, помічник режисера – Тетяна Бондаренко.

Тетяна Поліщук. Музика